Калина, подаючи млинці, запитала сина Антона, чи не збирається він відвідати бабусю та дідуся, Степана та Аліну. Антон, зайнятий їжею, промимрив відповідь. Чоловік Калини Микола теж сидів із сином за столом. До сніданку приєдналися батьки Калини, Люба та Павло.

Калина згадала, що їх з Миколою не буде вдома, вони їдуть з ночівлею, і запропонувала відвезти Антона до бабусі та дідуся – Степана та Аліни.

Антон охоче погодився, назвавши Степана своїм “єдиним дідусем”, точніше, згадавши про те, що Степан – його єдиний справжній дідусь.

Калина була приголомшена словами Антона і почала розпитувати Миколу про вплив Степана.

Микола, трохи роздратований, відмахнувся від її побоювань. Антон, зніяковівши, спитав, чому Степан каже, що він єдиний справжній член сім’ї.

Калина пояснила Антону, що Павло – її вітчим, але кохана та важлива людина у її житті.

Пізніше Калина та Микола відвезли Антона до Степана та Аліни. Незважаючи на прохання Калини, Микола висловився на адресу батька Степана, що спричинило напружений момент.

Після цього Степан запросив усіх, включаючи Любу та Павла, на святкування свого дня народження.

Спершу незручно, але зрештою Степан і Павло поговорили. Антон, захоплений рибалкою, став причиною примирення двох дідусів. Степан вибачився перед Павлом, визнавши свою помилку.

Вони вирушили на рибалку разом із Антоном, який з радістю відзначив схожість між своїми дідами. Ця історія підкреслила простоту дитячого погляду на сім’ю, не порушену складнощами та формальностями.