Кішку в під’їзді Ольга помітила одразу. Її важко було не помітити – вона була білою…

Нещасна тварина тулилася до стін, батареї, злякано напружувалася, коли дівчина намагалася її погладити. Кішка була така кругленька, чиста, з такими наївними очима, що в Ольги не залишилося жодних сумнівів – кішка 100% домашня.

Але як би вона не хотіла, кішку довелося залишити в під’їзді… Вдома був чоловік-алергік, у якого тільки при думці про кішок починав розпухати ніс і наливались сльозами очі.

Леоніду доводилося милуватися кішками на великій відстані. А саме недоступність його й манила, раз кішку не можна, то йому її дуже хотілося. Дівчина почала залишати кішці їжу, але кішка відверталася, їжа її не цікавила.

А потім сталося щось дивне…

Ольга помітила, що вранці кішка зникала і з’являлася в під’їзді ближче до вечора, так само забиваючись під теплу батарею. Загадки для того й існують, щоб їх розгадували й дівчина причаїлася в “засідці”.

Елегантна пані з сусіднього будинку… Вона щоранку з’являлася в під’їзді. Дістаючи кішку зранку з-під батареї та цілуючи в рожевий ніс, несла білу грудочку.

Увечері кішка знову з’являлася у під’їзді, вже не злякано, приречено заповзаючи у не зовсім чистий кут.

– Зайдіть до мене…

– Категорично та впевнено покликала жінку Ольга, поспостерігавши за цими переміщеннями кілька днів.

– Розповідайте!

Причина, як виявилося, була. Точніше був. Чоловік. Молодий. Гарний…

– Спочатку вона його дратувала своєю нав’язливістю, а Няша просто хотіла подружитися. Потім вона зрозуміла і більше до нього зовсім не підходила. Стала дратувати вже байдужістю, шаленів, що зовсім його не помічає і вважає за порожнє місце. Його злить її біла шерсть на його ділових костюмах, шкрябання по лотку. І навіть те, що я її гладжу. Вимагав вибирати або він, або кішка. Я вибрала його…

Але ж я її люблю! Він іде на роботу, я Няшу забираю. Вона їсть, довго сидить на лотку, потім спить на моїх колінах. Ближче до вечора виношу її та все ретельно мию підлогу, ховаю лоток – раптом він помітить. Зрозуміє, що не послухалася і кине мене. А я так давно вже одна, без нього не зможу.

Як же Ользі стало гидко… Яка дурна ця жінка! Оля мовчки зачинила двері та задумалася. На її величезний жаль, вона нічим не могла Няші допомогти. Всіх знайомих вона обдзвонила вже давно і на кішку охочих не було.

Увечері, забравши з пошти лист, Ольга вже звичним поглядом шукала по під’їзду кішку. Няші не було.

Тривога колючою рукавичкою стиснула Ольгине серце. Але маленька іскорка радості запалала на самому денці…

Невже господиня схаменулась і Няша більше ніколи не повернеться в брудний під’їзд?

Тільки Няша чекала її вдома… Чоловік, сяючими очима і вологим від хвилювання чолом, махав їй руками з дивана. А на його колінах, у глибокому й спокійному сні була біла кішка.

– Леонід? А де твоя алергія?

– Сам не знаю… Скільки разів проходив повз неї й жодного разу навіть не чхнув, адже на будь-яку кішку здалеку реагую. Ходив, ходив і вирішив, що треба брати. Таке диво може більше не підвернутись. Вже майже дві години у мене на колінах сидить, а зі мною нічого!

– Ну ось що, любий мій… Це не привід сидіти без діла. Ноги в руки та бігом давай до зоомагазину, я тобі зараз список складу!

***

Наступного ранку, заплакана жінка з сусіднього будинку довго “кис-кискала” і бігала поверхами. Вона навіть постукала у двері до Ольги.

Але та, прочинивши двері, порадила колишній власниці Няші зайнятися краще особистим життям і не бігати чужими під’їздами, а то люди можуть і поліцію викликати.

– Та немає більше в мене особистого життя …. Кинув він мене!

У жінки тремтіли нерівно підфарбовані, вузькі губи. Ольга знизала плечима і зачинила двері. Підняла на руки Няшу, що підійшла до ніг, і притиснула її до своєї щоки.

– Встигли… Няшка, як здорово, що Леонід тебе вчора забрав!

Вранці вона чула радісний чоловічий сміх із передпокою. Її чоловік нарешті виявив, що це таке, коли на твоєму одязі трохи поспала довгошерста, біла кішка. І схоже, йому сподобалося!

Ставте вподобайки та залишайте коментарі, як на вашу думку, чи повинна була жінка віддати кішку власниці, чи все вірно зробила?