Колишня дівчина мого чоловіка все не могла заспокоїтися і змиритися з тим, що він більше не з нею. Для неї Віталій був ідеальним варіантом, наче песик який всюди за нею бігав і виконував абсолютно усі забаганки. Вона навіть часто перегинала у цьому палицю, а він все терпів.

Одного дня Наталя, колишня мого Віталіка, сказала що їде на зйомки в іншу країну і не обіцяє йому, що повернеться до нього. Якщо дослівно, то вона прямо так і сказала, що якщо знайде достойного і багатого чоловіка – залишиться там.

Віталік наче отримав від цих слів добрячого ляпаса. Так його ще ніколи не принижували. Спочатку він сумував, тужив, а потім вирішив взяти себе в руки. Почав із зовнішнього вигляду – записався до спортзалу і змінив гардероб. Працював над собою і розвивався.

Нас познайомили спільні друзі. Ми обоє не хотіли стосунків через попередній негативний досвід. Тому просто дружили. З кожним днем ця дружба ставала все сильніша і переросла в кохання, а там і в одруження.

Та через кілька місяців після нашого весілля повернулася та сама Наталка. Вона хотіла повернути мого Віталіка собі. Що тільки не влаштовувала. Хотіла нас посварити.

Був період, коли я вірила, що він піде від мене до неї. Вона красуня, модель, подорожує світом. А я що? Звичайна дівчина, сіра мишка, яка звикла багато читати та працювати.

От тільки Віталік вже не був тим її хвостиком, який сліпо слухався. Він став справжнім чоловіком і мав міцний стержень. Коли дії Наталки перейшли всі межі, він її запросив на побачення.

Думаю, що вона тоді дуже раділа. От тільки у нас було побачення на трьох. Віталік взяв мене з собою. Ми сиділи за одним столиком. Наталка була дуже зла, а від почутих слів взагалі розчервонілася і ледь не розірвалася зі злості.

Віталік тримав мене за руку і сказав:

– Це моя дружина. Я люблю її. У нас сім’я. Вона – мій вибір. А ти колись свій вибір зробила. Продовж пошуки свого омріяного багато чоловіка, а у наше життя більше не втручайся.

КІНЕЦЬ.