В сім’ї мого колеги по роботі трапилась доволі дивна ситуація.

Річ у тім, що його тато був не єдиною дитиною в сім’ї. Іван Степанович мав і сестру, і брата. Поступово вони закінчували навчання в школі та відправлялись у доросле життя.

Так і сім’ї створили, і діток народили. Відразу всі старались підтримувати зв’язок, їздити у гості один до одного. Та найчастіше збирались до Юлі, яка проживала у курортному місті. Вони з чоловіком мали власний дім і радо приймали їх всіх родичів у себе, попри тісноту.

Також час від часу любили приїхати й до Івана Степановича. Він жив у столиці, хотілось відвідати якісь красиві місця величного міста.

Потім у родині стосунки погіршилися. Брат пана Івана втратив дружину та дитину в дорожній аварії. Він не зміг впоратись із своїм горем сам, тому почав випивати.

Пізніше це стало справжньою залежністю. І сестра старалась зробити все, аби врятувати рідну людину. Та тоді ще ніхто й уявити собі не міг, що не так вона хотіла допомогти, як отримати у спадок квартиру Ігоря.

Вже за кілька місяців чоловік переписав на Юлю та племінників своє майно, свій невеличкий бізнес та заощадження. Він виправдовувався перед родичами, що вчиняє цілком справедливо, все одно, якщо відійде у засвіти, то все ділитимуть порівну.

Тоді на ці слова ніхто й уваги не звернув, бо не думали про такі страшні речі. А тим паче не могли повірити, що Юлія виявиться такою хитрою і підступною жінкою. Ігор таки відійшов у засвіти через хворобу, а далі почалась боротьба за майно.

Не раз же говорили, що все ділитимуть справедливо, багато коштів на похорони піде. Та сестра ніби пам’ять втратила і про всі ці домовленості не знала. Довго вони відкладали момент продавання квартири, а потім в ній оселився племінник. Тоді стало зрозуміло, що нічого тут не буде.

Ось так воно в житті і буває.

КІНЕЦЬ.