Проживаємо ми з чоловіком в гарному заможному селі, жителі мають гроші з місцевої приватної ферми, тож нам пощастило.

Я працюю вихователем в садку та проживаю з чоловіком у свекрів: там нам виділили маленьку кімнатку.

Ми після весілля придбали ділянку в цьому ж селі й розпочали будову. Зі свекрами жити  не легко, адже мені завжди потрібно робити так, як хочуть цього вони. Але це їхній дім, то ж я не вередую.

Я ж хотіла купити меблі з розрахунком, що потім одразу заберу їх у власний будинок.

Поїхали ми в місто за дерев’яним гарнітуром, правда, ціни були надто дорогими й ми вирішили купити їх наступного тижня, коли прийде зарплата. Не хотіли влазити в борги.

Вдруге за меблями поїхав чоловік, бо мені не виходило з роботою. Я йому довіряла, адже була впевнена, що він візьме той гарнітур, який сподобався мені. Ще йому повторила й картинки показала перед від’їздом.

От приходжу з роботи, а в нашій спальні коричневі меблі. Я була шокована, адже хотіла світлі. Виявилося, що свекруха переконала сина купити темний гарнітур, бо все-таки білий є не практичним.

Я від злості і образи беру сапу і йду в город, плачу і прополюю. До заходу сонця, поки ревіла, мало не весь город просапала.

Чоловік з батьками шокований з такої моєї реакції, свекор ще й насварив на жінку, бо вона завжди втручається в наше життя.

Що Ви думаєте з цього приводу?

КІНЕЦЬ.