Вже з підліткового віку я вчилася доглядати маленьких дітей, готувати їм їсти, виховувати їх, причому мені самій тоді було всього 15, і виховувати і мене треба було, але все ж, почуття відповідальності у мене було на рівні. Вся справа в тому, що мій батько покинув мою маму після народ ження їхньої третьої дитини.

Мама забезпечувала мене і моїх сестер усім одна, без чиєїсь доnомоги, але, коли мені було 15 років, її не стало: перестаралася моя бід на. Я залишилася одна із двома сестрами. У нас була наша бабуся, яка мені доnомагала грошима і з вихованням сестер, але все ж таки більшу частину роботи робила я.

Я пройшла через багато чого, але я все-таки була дуже рада, що мої сестри, незважаючи на всі обставини, росли з усмішками на їхніх милих личках, і з дитинства у них спогади залишилися здебільшого добрі.

Мої сестри швидkо знайшли собі чоловіків, і я була рада, що вони мають усе, про що колись тільки мріяли, ось тільки виросли вони дуже розпещеними і чоловіків знайшли собі подібних, тож я з ними іноді навіть боялася контактувати. Моя бабуся до народ ження правнука не дожила, вона була вже зовсім слабкою.

За заповітом бабуся залишила гроші молодшій онучці, один гараж і всі свої коштовності у вигляді старих золотих прикрас із дороrим камінням – середный онучцы, а мені – свій дім. Будинок бабусі був зовсім старий і з поганим ремонтом, я на будинок багато уваги не звернула, а невдовзі мій чоловік зробив там ремонт, і ми здали його в оренду.

Чоловік у мене завжди був такий: грошову жилу може розглянути скрізь. Приблизно тоді ж трапилося щось несподіване: як тільки мої сестри дізналися про те, що ми здаємо будинок в оренду, вони відразу ж накинулися на мене, сказали, що цей будинок їм потрібніший, їм ці гроші потрібніші, а я так егоїстично поводжуся! Неприємно, звичайно, але маю зізнатися, я на сестер не образилася, адже я до них ставилася, як до своїх дітей.

КІНЕЦЬ.