Іванові не пощастило, на відміну від молодшого брата, який був красивим та розумним. І мусив він покладатися тільки на себе
Було в матері два сини. Один син був розумний, гарний, тому йому всі заздрили та заважали. Вчитися спочатку не давали, мовляв, він ходить і однокласників ображає. За розум ненавиділи. За красу. Працювати теж заважали постійно, чіплялися.
Він піде з поганої роботи, а на інший не краще. Знову примушують до роботи. Так і кажуть зухвало: “на роботі треба працювати!”. Не щастило йому з роботою.
Ну, він був людиною трепетною душею. Тому працювати перестав, а почав випивати, аби хоч якось скрасити невеселе життя. Гроші ж були все ж таки. Мамина пенсія та брат ще надсилав.
Цей брат, який надсилав гроші, був добрий. Всім допомагав, ніс тягар, дбав про маму і про братика.
І цей Іван збудував мамі будинок, найняв будівельників. Обставив його. Він же працював постійно, йому легко було, ні краси, ні розуму, – нема чого заздрити. Завдяки цьому й освіту здобув. Сидів над книжками. А потім одразу на дві роботи влаштувався. Не дала природа розуму людині. І тонкої душі.
Він усі гроші посилав мамі та братові. І мріяв, що колись приїде і теж у домі житиме. Але працював без вихідних. Навіщо вихідні? Все одно нікуди йти і нема до кого.
Мама так і казала. І скаржилася на невезіння гарного та розумного сина. І просила грошей більше, бо будинок дорого утримувати. І джакузі треба встановити, щоб нещасний красень міг приймати ванну після вживання напоїв. Відпочивати треба йому!
Мати потім не стало. Таке горе сталося. І старший брат відмовився від спадщини, бо ж він був не розумним. Все залишив молодшому. Будинок, машини, майно в будинку, вклади та інше. Молодший вродливий брат похвалив за такий вчинок. Все ж таки вистачило розуму брату правильно вчинити!
А потім приїхав Іван щодо пам’ятника поговорити. І задумав дурість: зупинитися в хаті, яку віддав гарному братові. Але той відмовив, звісно. Досить сором’язливо приймати в себе когось, коли й таке таке горе. І триста метрів – не футбольне поле та не палац, щоб селитися!
Тоді заплакав Іван попросив на згадку свою фотографію з мамою. І книжку казок. Дуже він любив ці казки…
Гарний та розумний брат чесно сказав, що книжки він у букіністичний магазин продав ще давно. Коли мама скупилася і не давала кошти. А фотографію твою, Іване, я на цвинтарі закопав за порадою моєї дами серця.
Тому нічого дати не можу, вибачай. Досить неприємне мені таке здирство. Мене моя співмешканка попереджала, що від тебе такого можна чекати! Тому краще йди, бо я вживу додаткових заходів.
Ішов Іван і плакав, як плакса. А потім бачить – лежить гаманець на дорозі. Взяв Іван гаманець, а там картки та грошей пачка! Це один нотаріус втратив. Дурний брат віддав гаманець власнику, звісно. Контора поряд була. Здійснив черговий дурний вчинок.
А нотаріус зрадів, звісно. І спитав, чому Іван плаче? Може, я поможу твоєму горю?
Дурний Іван усе й виклав чужій людині. Нотаріус відпоїв Івана водою, дав хустинку та книгу законів. І сказав, що дуже безглуздо Іван чинить! Але ми знаємо, що Іван завжди чинив безглуздо.
Нотаріус сказав, що півроку не минуло. І наказав дурному братові згадати, на чиї гроші будинок побудований та обставлений. І скільки коштів він надсилав рідним. І Іван згадав!
І ще багато чого пригадав. Як ставилися до нього, як використовували, як обіцяли, як обдурили, як вигнали… Виявився ще й злопам’ятним. Так про це говорив потім розумний брат, якому довелося віддати половину майна.
Розумний брат зробив розумно: узяв свою половину грошима. А з дому все виніс наперед і джакузі виламав. Шпалери обдер. Дерева в саду зрубав. Паркан розламав. Дуже розумно вчинив, чи не так? А гроші програв у автомати. Тоді ці автомати всюди стояли для розумних людей. А потім збожеволів від напоїв та іншого. І від розумової перевтоми.
Ось і вся казка про Івана. Який живе у будинку з дружиною та дітьми. Все полагодив, сад посадив заново. І до дітей ставиться однаково, обох любить. А по суботах відвідує молодшого брата, гарного та розумного, у закритій клініці. І платить гроші за його добре утримання, і носить йому ласощі різні. Добра людина. Але ж дурна. Тому продовжує робити дурниці.
КІНЕЦЬ.