Баба Зіна проживала з сім’єю онуки Антоніни у своїй трикімнатній квартирі. Колись вона тут мешкала разом зі своїм чоловіком Іваном, з яким у них не було дітей. Вони жили разом мирно до трагічної загибелі Івана в день, коли він вийшов купити хліба і не повернувся.

Він знепритомнів на вулиці, а люди ігнорували старого чоловіка, аж поки молода жінка Антоніна не підійшла до нього і не викликала швидку допомогу. Не зважаючи на швидке прибуття, врятувати Івана не вдалося. Баба Зіна дізналася про цю подію пізніше і була охоплена горем. Антоніна часто навідувалася до бабусі, адже їй самій було нестерпно самотньо.

Коли Зінаїда Анатоліївна дізналася, що Антоніна з сім’єю живе в орендованій квартирі, вона запропонувала їм переїхати в її простору квартиру, щоб бабі Зіні не довелося жити на самоті.

Хоча Антоніна спочатку відмовлялася, побоюючись несхвалення родичів, вона погодилася, коли дізналася, що у бабусі немає іншої сім’ї. Жити разом було приємніше і вигідніше, ніж винаймати житло, а комунальні послуги сплачує Антоніна.

Спочатку бабуся Зіна допомагала готувати вечерю і проводила час з двома синами Антоніни, яким подобалося робити домашнє завдання і слухати історії від бабусі. Однак чоловік Антоніни почав турбуватися про відповідальність за догляд за літньою людиною і запропонував перевести бабу Зіну до будинку для літніх людей. Коли баба Зіна почула цю розмову, вона закрилася у своїй кімнаті й відмовлялася виходити кілька днів.

Хоча Антоніна просила вибачення, її чоловік так і не перепросив, і стосунки між сім’єю та бабою Зіною погіршилися. Хлопці все ще відвідували бабусю і робили з нею домашнє завдання, але вона більше не приєднувалася до сім’ї за обіднім столом.

Не зважаючи на конфлікт, спільне проживання дозволило бабі Зіні відкладати трохи грошей зі своєї пенсії, яких тепер вистачало і на ліки, і на деякі заощадження.

Протягом останнього року стан здоров’я баби Зіни погіршувався. Вона помітно схудла і ходила з паличкою. Її човгаючі кроки дратували чоловіка Антоніни, але він більше ніколи не порушував питання про будинок пристарілих. Він розумів, як сильно його сини прив’язані до бабусі і як важливо для них бути з нею. Однак Зінаїда Анатоліївна все ще дратувала його, і він іноді не мав бажання повертатися додому.

Одного разу Антоніна побачила, що в кімнаті бабусі тихо. Коли вона перевірила, то дізналася, що Зінаїда Анатоліївна п _омерла. На похороні перебирали її речі та знайшли в шухляді чотири конверти.

На кожному конверті було написано ім’я: один для Антоніни, один для її чоловіка і два для їхніх синів. Усередині кожного конверта був залишок щомісячної пенсії, розділений порівну. Чоловік Антоніни був зворушений до сліз, усвідомлюючи, як сильно бабуся любила їх усіх і піклувалася про кожного.

Вони також знайшли заповіт, за яким все майно Зінаїди Анатоліївни було заповідано Антоніні. Ця подія допомогла їм усвідомити, наскільки коротке життя і як важливо цінувати час, проведений з близькими людьми.

Відтоді сім’я стала набагато ближчою, більше спілкується один з одним. Хлопці тепер діляться з батьками своїм шкільним життям та переживаннями, чого раніше не робили.

КІНЕЦЬ.