У сім’ї Івана та Зої все було чудово. Сім’я, як сім’я, батьки працювали, дочка ходила до саду. Бувало, що чоловік, то дружина затримувалися на роботі. І в цьому нічого дивного не було, нині мало хто працює від дзвінка до дзвінка. Завжди буває якийсь аврал і хочеш не хочеш, але доводиться затримуватися.

Вихідні дні завжди проводили разом. Щоразу культурно розважалися — кіно, театр. Вечеряли у кафе. І у побутовому плані все було добре. Зоя вміла підтримувати порядок у квартирі без обов’язкових великих прибирань у вихідні. Були, звичайно, генеральні прибирання, але це був запланований захід. Проходило воно дружно та весело.

Фінансових проблем також не було в сім’ї. Квартира у власності, дві машини. У відпустку намагалися з’їздити кудись. Часто відпустки не збігалися, тоді один із батьків брав доньку і відлітали до моря, або їхали до своїх батьків.

Довіра була повна. У Івана і приводу не довіряти не було, доки це не сталося.

На роботі у Івана під час обідньої перерви один із співробітників розповів про свого родича. Родича викрила дружина. Банально викрила – дружина його переглянула запис реєстратора в автомобілі чоловіка. І полізла вона в цей реєстратор не через якісь підозри. Бабуся-сусідка попросила подивитися, хто написав на дверях під’їзду непристойне слово. Машина родича стояла перед під’їздом. А в результаті від родича пішла дружина.

Івану не подобався цей співробітник, не серозний та любить не правду говорити. Він завжди мав якісь історії. Клоун, одним словом. І Іван думав, що цю історію співробітник придумав заради чергової захоплюючої розповіді.

Забув Іван цю історію, але якесь зерно сумніву оселилося у нього в душі. Він став частіше питати дружину, де вона затрималася, як проводить обідню перерву і ледве стримував бажання перевірити телефон дружини, переглянути записи відеореєстратора в машині.

Місяця два минуло, а сумніви у вірності дружини у Івана тільки зростали та множилися.

І він наважився. Сказав дружині, що з’їздить її машиною в автомийку. Що було звичайною справою у їхній сім’ї.

Поки машину мили, Іван дивився записи відеореєстратора. Дивився і не розумів, як так. Адже вони мають дружну сім’ю, адже він завжди вірив дружині. За що вона така з ним?

Іван забіг у квартиру, Зоя запитала:

– Що сталося?

– Що сталося? Ти ще питаєш, що сталося? – Іван тряс перед носом дружини реєстратором. 

– Я тут подивився, де ти буваєш.

Зоя мовчала. Іван без сил сів на стільчик і приречено сказав:

– Як ти могла?

Зоя знизала плечима і пішла до дочки.

Іван прийшов слідом:

– Ну хоч моя дочка?

– Не говори нісенітниць. І перестань сваритися при дитині. Хочеш розлучення? Я згодна.

Після розлучення Іван все-таки домігся від Зої відповіді питання, чим він її не влаштовував.

– Темпераментом, розумієш, темпераментом! Зауваж, у нас за сім років жодної сварки, ні одної сварки. Як я втомилася так жити. Поступливість твоя дратувала. Я все одно від тебе пішла б. Ось тільки не наважувалася ніяк.

КІНЕЦЬ.