– Ірино, ти могла б хоча цього разу мене зрозуміти? Невже важко зварити бульйон, адже мова йде про мого батька, – Сергій виглядав розгубленим.

– Про твого батька? Та він і не згадував про тебе, жив своїм життям. А тепер я маю йому бульйон варити? – Ірина вибухнула, наче давно хотіла все сказати.

З Сергієм вони разом майже 10 років, живуть у своїй власній квартирі, яку чоловік придбав ще до одруження.

Ірина знала, що у Сергія є багатий і впливовий батько, і сподівалася, що свекор їм допоможе. Але при ближчому знайомстві батько Сергія, який давно жив в іншій родині з своєю молодою другою дружиною, дав зрозуміти, що він не збирається допомагати дорослому сину.

– Я йому життя дав, освіту дав, а далі – нехай сам рухається, – сказав прямо.

Щоправда, на їхнє весілля свекор подарував аж дві тисячі доларів. Сергій радів і тому, а Ірина лише скривилася:

– Теж мені подарунок. Та за ці гроші навіть машину не купиш, не кажучи вже про житло.

– Навіщо тобі житло, у мене ж є квартира, в ній і будемо жити.

– Однокімнатна. Ти справді вважаєш, що я почуватимуся щасливою в цій тісній клітці?

– З часом купимо більшу. І машину купимо, – пообіцяв Сергій. Він по-справжньому любив свою дружину і вірив у власні сили, що зможе усього досягти сам і без допомоги батька.

Свого тата Сергій якщо не любив, то поважав. Він в свій час сам побудував бізнес з нуля. А те, що у них з мамою нічого не вийшло і батько пішов з сім’ї, Сергію боліло. Але що він міг вдіяти? Тато прийняв рішення, мамі залишив їхній будинок. Сергію допомагав до повноліття, подбав про його освіту – свій батьківський обов’язок, так би мовити, виконав.

Ірина ж на це мала іншу думку, вона вважала, що свекор має їм допомагати, адже вони молода сім’я, їм треба і машину, і будинок. А коли зрозуміла, що свекор нічого не дасть, то була відверто зла на нього і не приховувала цього.

Сергій обіцянку стримав, за 10 років у них вже була більша квартира. Машину теж купив, не нову з салону, але доволі непогану.

Місяць тому батько сам набрав Сергія і попросив зустрічі. В розмові зізнався сину, що зараз переживає непрості часи – він захворів, до того ж, розлучається з дружиною. Але і це ще не все, свекор необачно записав все на свою молоду дружину, а вона зараз не збирається нічим ділитися.

– Сину, знаю, що сам винен, але я зараз опинився практично на вулиці. Та спочатку мені треба думати про здоров’я – підлікуюся спочатку, а потім і подумаю як відновити бізнес.

– Все буде добре, тату, а якщо щось треба – кажи, – спокійно, по дорослому, сказав Сергій.

Він просив дружину, щоб вона пішла в лікарню хоч раз, але Ірина вперто відмовлялася, вона вважала, що свекор не заслужив навіть баночки теплого бульйону.

– Нехай до нього ідуть ті, кому він все життя допомагав, – без краплі жалю сказала.

Сергій сам варив бульйон і ходив до батька, не міг інакше, бо бачив, що і справді той опинився у скрутному становищі. Через це стосунки зіпсувалися не лише з дружиною, але і з мамою, яка теж не розуміла, чого він допомагає тому «зраднику».

Але Сергій вважав це жіночими принципами, а він намагався жити по-чоловічому – батько в біді, треба допомогти не згадуючи минуле і не заглядаючи в майбутнє.

А майбутнє, до речі, виявилося не таким вже й поганим. Батько не зважаючи на невтішні прогнози лікарів почав одужувати.

Перше, що він зробив, це ввів Сергія в курс справи і тепер вони разом стали відновлювати бізнес. Від своєї дружини чоловік через суд забрав майже все, залишивши їй лише невелику квартиру.

По легенько все почало ставати на свої місця, і навіть Ірина змінила своє ставлення до свекра. Сергій їй показав, що якщо робити добро не чекаючи нічого, то життя дивним чином завжди дає свою нагороду.

Люди помиляються, нікому ще не вдалося прожити це життя без помилок, але якщо навчитися не осуджувати, а підтримувати, то можна вибратися навіть з найглибшої ями.

Джерело