Шкодую, що відправила подрузі відео з доказом зради її чоловіка. З подругою знайомі 5 років. Їй 24 роки, і вона виховує сина від свого колишнього чоловіка. Приблизно два роки тому вона вийшла заміж за свого колишнього керівника, який на 12 років старший за неї, і тепер живе за його рахунок, ні в чому собі не відмовляючи.

Вона завжди одягнена з голочки, і буквально світиться від щастя. У соцмережах вона має багато професійних фотографій, де вона, чоловік і її дитина виглядають так, ніби вони ідеальна родина. Я певний час вірила в те, що все у неї в житті склалося добре, і що навіть статус матері-одиначки не став перепоною на шляху до особистого щастя, проте нещодавно я дізналася, що її чоловік їй зраджує.

Це вийшло випадково. Я зайшла ввечері зі своїм чоловіком у бар, і побачила, що біля барної стійки стоїть чоловік подруги. Він пригощав двох дівчат коктейлями, танцював із однією з них і розпускав руки. Я зробила відео та відправила його дружині.

Подруга кілька днів мені нічого не відповідала та не брала слухавку. Потім запропонувала мені зустрітися, і пропустити по келиху вина. На мій подив, вона прийшла в кафе, як завжди, в хорошому настрої. Коли я нагадала їй про відео, на якому її чоловік обіймається з іншою жінкою в кутку бару, то вона сказала, що не бачить у цьому «нічого такого», і що сама знає, що чоловік має коханку.

Тоді я запитала її: «А як же кохання, вірність та сімейні цінності?». Вона сказала, що всі чоловіки полігамні, і що в кожних тривалих стосунках є зради. Подруга навіть присоромила мене моєю простотою та наївністю. Вона порадила мені припинити вірити в казки, і змиритися з тим, що на мене в майбутньому чекає те саме.

Після цієї розмови, у мене зникло якесь бажання спілкуватися з нею. Я б поставилася нормально, якби вона просто сказала, що зазнає зради свого чоловіка заради того, щоб вони із сином були фінансово забезпечені. Але ж вона вилила на мене гору негативу, і просто посміялася з моїх слів про те, що я б на її місці не стала терпіти таке ставлення до себе ні за які гроші, виставила мене дурною і наївною, пообіцяла, що і в мене буде так само.

Звичайно, якби я знала, що на мене чекає така реакція, то не стала б втручатися в їхні сімейні взаємини, а як тепер бути, навіть не знаю. З одного боку, я сама винна, що не вмію тримати язика за зубами, а з іншого – подруга наговорила мені багато всього образливого, і просто так я їй прощати цього не хочу.

КІНЕЦЬ.