Ірина мовчки дивилася на Дениса.

Вона розмішувала чай, голосно стукаючи ложкою по краях чашки. Її очі були дуже сумні.

Звук ставав дедалі гучнішим і першим не витримав Денис.

Він швидко зупинив її. Дівчина жбурнула ложку на стіл.

-Ти що зовсім, чи що? Отямся! Ніхто не винен, що так все відбувається. Потрібно жити далі.

-Як жити? Для чого? – голосно крикнула Ірина.

Денис нервово відчинив кватирку.

-Давай поговоримо нормально, без сцен – холодно сказав Денис.

-Про що? Що ти хочеш від мене почути?

-Два роки ми з тобою намагаємося завести дитину. Все марно.

-Ну чому ж? Адже кажуть шанс є, треба більше старатися.

-Куди більше? Ти останні півроку зовсім життя мені не даєш.

Я хочу відпочивати, їсти, насолоджуватися життям. Я друзів останній раз рік тому бачив і то випадково. Ти контролюєш мене кожну хвилину, постіль, душ, знову постіль. Я втомився! – сказав чоловік.

Роздратування наростало, Ірина нервувала, не знаючи що відповісти.

-Значить так, сьогодні я йду відпочивати у боулінг із Дмитром. Мені треба взяти паузу і розслабитися. Буду пізно.

Він голосно гримнув дверима і пішов, залишивши її одну, наодинці з сумними думками.

Ірина набрала номер мами, подруг у неї не було. Всі найбільші таємниці вона довіряла тільки їй, мамі.

Після годинної розмови вона так і не вирішила, що робити далі. Претензії чоловіка були цілком обґрунтовані, відчуваючи провину, їй хотілося розслабитись. Хотілося щоб хтось прийшов і дав знак, як жити далі.

Її думки зупинив ніжний дзвіночок – отримано нове повідомлення.

Хтось запрошував її в кіно. Ірина хотіла подивитися профіль співрозмовника, але фото не було.

-Жартує хтось, – сказала вона засмучено.

Сподівалася, що чоловік схаменувся і придумав романтичне побачення, щоб налагодити стосунки і спробувати все з новими силами.
-Хто ти? – написала вона.

-Я – твоя доля! – прийшла відповідь.

-Що за нісенітниці, дайте мені спокій, я одружена!

-Я знаю, – прийшло повідомлення. Чому не хочеш сходити у кіно зі мною?

-Я не стану зраджувати чоловікові, навіть просто сходити в кіно – для мене вважається зрадою. Так зрозуміло?

-Та цілком. Він тебе образив?

-Яка вам різниця? Це наші стосунки і вас вони не стосуються.

-Ти ж зараз одна, ходімо зі мною, що ти втрачаєш?

-Звідки ти знаєш?

-Просто знаю і все. Одягайся, я заїду за тобою, рівно о сьомій…

…Ірина нічого не відповіла, вважаючи, що це хтось жартує. Але щось не давало їй спокою. Звідки цей невідомий стільки знає про неї.

А хоча, чому б їй теж не розвіятися, напевно, Денис не тільки з другом пішов, а й прихопив пару подружок зі старої компанії. Щоб розбавити чоловічий колектив коротенькими спідницями і сміхом цих пустушок…

Вона натиснула червону кнопку й увімкнула музичний канал по телевізору. Час застиг, кожна секунда ставала нестерпною, довгою…

-Ай, будь що буде! – вирішила вона і відповіла співрозмовнику:

-Добре, чекаю.

Вона додала гучності і поспішила у ванну. Треба привести себе в порядок. Тепер вона більше схожа на стару тітку, а не на привабливу дівчину…

…Ідея завагітніти настільки була сильною, що Ірина повністю поринула в неї. Звільнилася з роботи ще півроку тому. Чимало читала на жіночих форумах, що робота шкодить зачаттю здорової дитини.

Почала готувати тільки корисну їжу. Дениса це дратувало, але потім він звик.

Читала, як зацікавити чоловіка. Купувала гарну білизну та пеньюари. Шафа була повна від усіх цих марних нісенітниць.

Не допомагало нічого, два роки було проведено марно…

…Вона зробила гарний макіяж, уклала волосся. Відкрила шафу у пошуках чогось пристойного. Вибрала легку сатинову сукню в білий горошок. Вона чудово виглядала на її стрункій фігурі.
Була вже сьома. Вона вперто дивилася у вікно, сподіваючись на якесь диво.

Раптом під’їхала машина – це було таксі. Ніхто не вийшов. Дзвіночок розрядив тишу приємним звуком.

-Виходь. Я чекатиму тебе біля кінотеатру. Таксі для тебе.

Ірина взяла маленький клатч, хитро підморгнула в дзеркало своєму чарівному личку. Вибрала шикарні, білі туфельки з червоними застібками і вийшла з будинку.

Таксист їхав мовчки, у салоні грала класична музика. Ірина нервувала і вже хотіла скасувати подорож, коли вони під’їхали до кінотеатру. Але було надто пізно.

Вона простягла купюру, та чоловік відмовився брати з неї гроші.

-Замовлення вже оплачено, дякую за поїздку. Всього найкращого!

Здивовано подивившись на машину, що віддаляється, вона застигла, не знаючи куди йти і що робити далі.

Раптом пролунав дзвіночок. Ірина відкрила сумочку й дістала телефон. Там на неї чекало нове повідомлення від невідомого.

Ірина відкрила повідомлення, сподіваючись вирахувати невідомого шанувальника.
-Ти молодець, все правильно зробила. Я чекаю на тебе всередині. Ось твій квиток.

Дівчина вагалася, але їй так хотілося розкрити цю таємницю. Чому він не зустрів її?

-Ні, треба розставити всі крапки над “і”, прямо тут і зараз. Звідки він стільки знає про неї.

З твердою впевненістю вона сміливо переступила поріг кінотеатру.

У холі було прохолодно, у віконці “каса” сиділа дівчина приємної зовнішності. Вона перевірила квиток і сказала:

-Дівчино, поспішайте. Фільм почнеться через кілька хвилин, а білетер піде. Вам у червону залу, прямо і праворуч – вона махнула рукою в потрібному напрямку.

Ірина несміливо підійшла до входу в залу, квиток, здавалося, чекає тільки на неї. У темряві вона ледь знайшла потрібний ряд. На екрані з’явилися рекламні ролики, що віщувало швидкий початок фільму.

Вона пройшла на своє місце. Поруч нікого не виявилося, більше того, весь ряд був порожній.

Що за жарти?

Дівчина озирнулася на всі боки, намагаючись знайти хоч якусь зачіпку, але все було марно.
Засмучена, вона звернула увагу на екран. Та ну?! Цього не може бути!

Ірина місяць намагалася затягнути Дениса на цю мелодраму. Вона так хотіла її подивитись, але чоловік весь час знаходив якісь відмовки, одній йти не хотілося.

Вона повністю поринула у кіно. Мобільник приємно завібрував.

-Я вгадав?

-Де ти? Чому тебе немає?

-Я тут. Просто не хочу відволікати тебе. Насолоджуйся, увечері тебе чекає сюрприз.

Дівчина ще раз подивилася на всі боки, але знайомих людей не побачила. Розслабилася і поринула у фільм цілком і повністю, з думками, що закінчиться сеанс і тоді вона його знайде.

Світло увімкнулося, народ пішов на вихід. Ідея провалилася, зрозуміти хто і де було неможливо.

Вона увімкнула звук і чекала на нові повідомлення.

-Сподобалося? Михайло тебе проведе, моя красуня. Ти сьогодні чудово виглядаєш!

-Який ще Михайло? Ти що зовсім?
Несподівано хтось у костюмі великого білого ведмедя взяв її за руку і повів за собою. Аніматор поводився безпардонно. Хлопець не хотів визнавати, хто його найняв.

-Жіночко, ви що? Він мені паспорт не показував. Дав грошей та фото, сказав провести до машини. Решту я не знаю.

Ірина слухняно сіла в таксі. Після такого драйву, їй хотілося тільки одного, скоріше повернутися додому і більше не згадувати про цього дивака.

Він вгадував її бажання, машина зупинилася біля рідного під’їзду. Ірина швидко накинула темно-сірий жакет і вискочила з авто.

Водій поспішив за нею.

-Фух, ледве наздогнав, яка ви швидка. Це вам, – він простягнув їй величезний букет білих троянд, там було штук сто, не менше.

Дівчина здивувалася такій увазі і поспішила додому.

Денис чекав із нетерпінням, ходив із кута в куток. Двері відчинилися, Ірина тихо пройшла в коридор.

-Де ти була?!

-А що не так? Відпочив, розвіявся? Чим я гірша, чи ти думав, що сидітиму вдома? Чекати свого чоловіка і готувати пиріжки? Я ще молода, маю право ходити, куди хочу.
Вона зухвало подивилася на нього з такою усмішкою, що Денис навіть замовк на якийсь час. Лагідна, слухняна Ірина посміла йому суперечити.

-А це ще що? – він показав пальцем на величезний букет.

-Квіти, якщо ти забув, як вони виглядають. Ось дивись, це троянди Денисе.

-У тебе хтось є? – недовірливо глянув він на неї.

-Ні, але з таким ставленням до мене ти явно ризикуєш бути другим. Я була у кінотеатрі на мелодрамі, яку ти категорично відмовлявся дивитися зі мною. А потім зайшла у квітковий і викликала таксі. Не йти ж пішки на підборах з таким букетом.

-Ну звісно. Це знову черговий хід із жіночих форумів?

-Ні, знаєш, я так втомилася, що сьогодні просто піду спати. Відпочивай, ти ж цього хотів.

Денис вийшов надвір.

Загадково посміхаючись, Ірина дістала телефон.

Отримано нове повідомлення.

-Не дуже посварилися? Завтра на тебе чекає нова, захоплююча подорож. Ти згодна?

-Так, – вона відключила телефон і пішла у ванну.

За ці два роки вона тільки й жила думками про дитину. Настільки зациклилася на ідеї, що не помічала, як життя минає.

Яка вона нерозумна. Сьогоднішній день започаткував щось нове, загадкове, невідомість манила її, хотілося ще емоцій, побачити цього жартівника.

З блаженною усмішкою вона замовила доставку піци додому.

Денис уже спав солодким сном, а вона сиділа на кухні і чекала на своє замовлення.

Ірина прокинулася пізно, сонечко нагрівало повітря яскравими променями. Вона зіскочила з ліжка і навстіж відчинила вікно. Холодний вітерець зайшов у кімнату і освіжив її сонне обличчя.

Душ підбадьорив її, божественний смак свіжої кави додав сил.

Дівчина згадала вчорашній день і голосно засміялася.

І чого вона поперлася туди, що вона хотіла отримати від цієї зустрічі.

-Треба приготувати сьогодні щось незвичне. Те, що Денис найбільше любить. Точно!

Ірина дістала курку і почистила картоплю. Увімкнула духовку, поставила курку, гарно розклала овочі, посипала приправою і залишила запікатися.

Сьогодні – річниця весілля. Цікаво, що приготував чоловік для неї. В очікуванні якогось дива вона дістала телефон. Там на неї чекало несподіване повідомлення.

-У тебе сьогодні свято? – прочитала вона.

-Так, звідки ти знаєш?

-Знаю. Ти готова все кинути, вирушити в подорож, яку я приготував для тебе?

-Так, якщо тільки недовго.

-Через годину я надішлю тобі машину. Збирайся!

-А одяг який?

-Будь-який, ти завжди чудово виглядаєш!

Ірина зробила простий макіяж, зібрала волосся у хвостик. Натягнула улюблені шорти та білу майку.

Вимкнула духовку, швидко спустилася вниз. Машина під’їхала до під’їзду.

Цього разу він привіз її у парк атракціонів.

-Боже, яка нісенітниця, – вона підходила до колеса огляду, згідно з інструкціями.

Квиток чекав на неї у працівника.

На самому верху вона мрійливо заплющила очі, вигляд просто шикарний. Адже саме тут, сім років тому, Денис зробив їй пропозицію. Ніжно обіймав, він знав, що Ірина не любить висоти і міцно тримав її за руку. А потім надів обручку і запитав:

-Ти згодна стати моєю дружиною? Я хочу, щоб ти мені вірила, я ніколи тебе не ображу і завжди буду поряд.

-Я згодна-а-а!!! – голосно закричала вона тоді.

Денис відповів ніжним поцілунком. Як вони любили один одного раніше. Чому зараз немає цих почуттів, вони розчинилися, зникли, розвіялися за побутом, домашніми клопотами. Затерлися.

Та й довгоочікувана вагітність ніяк не наступала, через що Ірина тільки тихо незлюбила його, дратувалась через дрібниці. Злилася як маленька дівчинка, бо не отримала бажаного.

Атракціон зупинився, машина чекала на неї біля входу в парк. Як і вчора вони приїхали додому. Таксист вручив їй невелику коробку, красиво перев’язану рожевим бантом.

Вона швидко піднялася додому, їй не терпілося відкрити і подивитися, що там усередині.
Вона розв’язала бантик і відчинила кришку. Сотня метеликів здійнялися вгору, вони були різнокольорові, яскраві, різні…

З величезними крилами і зовсім малі.

Вона розплакалася, це було так несподівано, романтично та мило, що вона не змогла стримати сліз радості.

Увечері вона чекала чоловіка. Ірина накрила на стіл, розставила тарілки і навіть замовила з ресторану ігристе, прямо у відерці з льодом.

Вона встигла зайти в салон, зробила зачіску.

На ній була біла сукня з вирізом. Вона видихнула, Денис повернувся.

Він був у такому захваті, вдома пахло м’ясом, що це, нема руколи і спаржі, на столі лежить рум’яна, апетитна курочка.

Він розплився у блаженній посмішці.

-Яка ти сьогодні гарна. Дякую, кохана.

Телефон зрадливо дзенькнув. Ірина відкрила повідомлення і швидко набрала відповідь, доки Денис мив руки.

-Тобі сподобався мій подарунок? – писав хтось.

-Так.

Раптом по столу пішла вібрація. Ірина схопила телефон чоловіка. На екрані з’явилося повідомлення:

-Так.

Що це за нісенітниця? Ірина перевірила номер, з якого надійшло смс.

-Це ж…

-Так, люба моя, так, – Денис стояв у дверях і витирав руки рушником.

-Це я, той жартівник. Ти засмучена?

Вона якусь мить мовчала.

-Ні, ні, що ти. Я ні крапельки не засмутилася. Я тебе ще більше люблю. Ти пробач мені, що так легко погодилася на цю авантюру з невідомим. Я не хотіла, але ти мене так образив, що я не стрималася.

-Я все розумію. Тому й придумав цей план, щоб тебе відволікти від цього, – він розвів руками.

-Так, я справді, забула про все на світі. Такий поштовх потрібний відносинам, щоб повернути те саме, ніжне почуття.

Він ніжно обійняв її…
…Через місяць Ірина зробила тест просто так, за звичкою. Але яке ж було її здивування – дві смужки!

Вона швидко розпакувала ще упаковки. Усі показували точні дві смужки.

Вона набрала чоловіка, довго мовчала, а потім закричала у слухавку:

-Коханий, я вагітна! У нас буде малюк.

Ірина народила здорового хлопчика, його риси обличчя повністю нагадували татові.

Денис був щасливий, він поцілував сина в голівку, що солодко пахла молоком…

КІНЕЦЬ.