– Ірина, доброго ранку, а ти що це раптом одна цього разу на дачу приїхала? – через невисоку огорожу Іра побачила свою сусідку по дачі Антоніну. Тоня майже її ровесниця, повненька, активна, чоловік її весь час у неї на побігеньках. Тільки й чутно з їхньої ділянки голос невисокої, але дуже гучної Тоні.

– Валерій, ти куди знову подівся? Чому ти мені грядку під цибулю ще не скопав? Валерій, ну що ти за чоловік, так ми нічого не встигнемо, я хотіла трояндами зайнятися. Глянь я біля хвіртки кущі обрізала, гілки хоч збери!

Ірина та Сергій Антоніну недолюблювали, до всього їй справа є. То вода звідкись на її ділянку ллється з боку Ірини та Сергія. І Сергієві довелося водопроводом зайнятися. Тоня при цьому спочатку намагалася ще й залицятися до Сергія, але йому повненькі жінки ніколи не подобалися і маленька повненька Тоня в панамці його зовсім не надихала на розмови. Але Тоня вперто хотіла дружити по-сусідськи і одного разу навіть їх у гості запросила. Це був перший і останній раз їхнє доброго спілкування.

– То ти чого одна приїхала? – наполегливо допитувалися Тоня, – Знову твій у вихідні на роботу поперся? Не доведе така робота до добра, пригадаєш мої слова!

– Ні, не на роботу, одна я тепер залишилася, – Ірина змушена була сказати, адже Тоня все одно дістане зі своїми розпитуваннями.

– Одна залишилася? Сергія не стало? – Антоніна обперлася об лопату і очі її округлилися. – Та ну, він же не старий був, та як же так? Хоча ми всю зиму не бачилися, всяке могло статися. Як же ти тепер без чоловіка то будеш? А я казала, нема чого на роботі сидіти з ранку до ночі, всіх грошей не заробиш! Мій он теж усе на роботу біжить, клієнти там у нього.

– Та все нормально з Сергієм, Тоня, – Ірині ледве вдалося слово вставити, Тоню не зупинити. Поки Іра чекала, коли Тоня нарешті замовкне, їй навіть думка несподівана прийшла – може краще б Сергія і справді не стало! Негідник! Казав, що на роботу їде, а сам зраджував їй, добре, що хоч все відкрилося. Але вона тут же себе зупинила – ти що, Іро, зовсім! Нехай живе, схаменеться – пошкодує ще, зрадник! Але пізно буде.

– Все добре з ним, що з ним станеться, просто розійшлися ми, одна я тепер живу, – Ірина спробувала зробити байдужий вираз обличчя, але в неї це погано вийшло.

– Ну треба ж, від такої жінки пішов, ну і ну, – не замовкала Тоня, – Ну нічого, Іра, що робиться, все на краще, знайдемо і тобі іншого. Адже я теж вдруге заміжня і рада, що з першим розлучилася. Я тільки з Валерієм і жити по справжньому почала, щасливою стала. А я завжди так і думала, що Сергій твій – негідник. Я йому посміхаюся, а він навіть не реагує, не те, що мій Валерій. Ось з ким я почуваю себе справжньою красивою жінкою!

– Тоня, я напевно дачу продавати буду, мені одній вона не потрібна, – Ірина ледь дочекалася, поки Тоня виговориться, – Вам може друга ділянка потрібна?

– І не здумай, подруго, то ти зовсім засумуєш, ну вже ні, таку сусідку я не хочу втрачати. Слухай, у Валерія за два дні народження, ти приходь до нас у гості, що одній сидіти. До Валерія товариш із роботи приїде. Михайло чудова людина, от і познайомитеся. А що ти втрачаєш, Іро? Ти спробуй бути щасливою, а раптом вийде? У мене ж вийшло, хоч я і проста продавщиця, а мій Валерій – лікар. А доля нас на все життя поєднала.

Після спілкування з Тонею у Ірини голова стала важкою. Вона вирішила розібрати речі на дачі, зібрати сумки для Сергія, хай забирає все своє, щоб його духу тут не було.

З вулиці постійно долинав гучний веселий голос Антоніни. Ну яка ж вона галаслива, сил немає. Ірина визирнула у вікно і застигла – Валерій ніс на руках Антоніну, а вона сміялася: – Пусти, Валеро, ну я тобі вірю, що ти мене любиш, постав мене!

“Ну треба ж”, – здивовано подумала Ірина, – “А ця Тоня взагалі дуже життєрадісна, може і справді не треба зневірятися і ускладнювати, а також спробувати бути щасливим, життя то одне!”

На дні народження Валерія були ще сусіди зліва – Валентина та Володя. Михайло виявився дуже приємним чоловіком. Правда трохи лисуватий і животик намічається, але хіба в цьому справа?

Вечір закінчився прогулянкою до річки. Михайло розповідав веселі історії з життя. А потім запропонував проводити Ірину. Ще здалеку Іра побачила, що ворота на її ділянці відчинені, схоже це Сергій приїхав, точно – його машина.

Ірина взяла Михайла під руку і притулилася до нього, сміючись з чергової історії. Сергій повернувся, видно голос її почув, і застиг. Ірина йшла весела, з якимсь чоловіком, це як це розуміти?

– Іра, я за речами приїхав, – думаючи, що колишня його не бачить, гукнув її Сергій. Вона обернулася, байдуже подивилася,

– Забирай, сумки на терасі, – і продовжила розмову зі своїм супутником. Красива, вільна, якась чужа та приваблива. У Сергія був абсолютно безглуздий вираз обличчя!

Потім, пізно вночі, коли вона залишилася сама, Ірина і плакала про минуле, і з радістю згадувала цей вечір, адже Михайло їй допоміг втерти носа цьому негіднику. Сергій, мабуть, думав, що вона вся в соплях, а вона і без нього була щаслива. І справді, завдяки Михайлу Іра раптом відчула, що може подобатися комусь і життя прекрасне!

Ось чого не очікувала Ірина, так того, що Тоня стане її кращою подругою. Весела, галаслива та енергійна, Антоніна змінила життя Ірини на краще.

А з Михайлом Ірина поки що просто зустрічається. З ним легко і весело, він добрий та хороший.

Нещодавно Михайло Ірині зробив пропозицію, і вона швидше за все погодиться. Тому що хоче спробувати бути нарешті щасливою, і схоже у них з Михайлом це виходить!

Ніколи не знаєш, де знайдеш, де загубиш. Головне ніколи не впадати у відчай, адже коли ти закриваєш одну сторінку життя, то за нею завжди відкривається інша.

Все, що не робиться, все на краще.

КІНЕЦЬ.