Ірина прожила із чоловіком десять років. Всяке було: сварки, недомовки, притирання характерів. Але нічого, з усім подружжя успішно справлялося. Двоє дітей нажили.

Остання сварка виявився фатальною. Капнула, як кажуть, остання крапля, і шлюбу настав кінець.

А почалося все із банальної сварки. Ірина попросила чоловіка винести сміття, а він у цей час дивився футбол.

Через образу Віктор наговорив дружині зайвого. Вказав їй на її погано виконані обов’язки і сказав в обличчя:

– Нащо мені така дружина?

Відносини дали тріщину, подружжя віддалилося одне від одного, почали сваритися з приводу і без, а потім взагалі замовкли на місяць.

Сказати, що Ірині було прикро – нічого не сказати.

Вечорами, прийшовши з роботи, вона відкривала ноутбук і поринала в нього цілком, щоб відволіктися, ні про що не думати, не ганяти в голові нескінченні діалоги з чоловіком.

І ось тут у неї почалося спілкування з одним із підписників у соцмережі. Листування не було романтичним чи любовним.

Ірина та Олег спочатку говорили ні про що, жартували, вправлялися в красномовстві. Потім – скаржилися один одному на життя, на труднощі у шлюбі: так сталося, що в обох у сімейному житті були проблеми.

Віктор прочитав листування за кілька місяців, коли сварка з дружиною давно забулася.

Він ледве стримувався!

Достукатися до нього, порозумітися Ірина не змогла. Віктор просто не став слухати. Для нього все було ясно: дружина йому зрадила!

Тому він просто пішов. Не дав Ірині жодного шансу все виправити.

Потім було розлучення, яке обидва ледве пережили. Десять років спільного життя виявилися беззахисними перед цим нерозумним листуванням!

Подружжя роз’їхалося.

Ірина продовжувала сподіватися, що Віктор не зможе жити без родини, схаменеться, повернеться назад.

Але за півроку в нього з’явилася інша. Чоловік все рідше відвідував синів, у бік колишньої дружини навіть не дивився.

Віктор та його пасія зустрічалися недовго: за кілька місяців почали жити разом.

Ірина змирилася, але любити чоловіка та сподіватися на його повернення не перестала.

Чотири роки вона вчилася жити без нього. Ніщо не тішило. Ірина вважала, що лише поряд із Віктором зможе повернутися до нормального життя.

А він як добрий батько приїжджав до дітей, але геть-чисто ігнорував колишню дружину. Зупиняв спілкування, припиняв будь-які спроби зблизитися.

Несподівано до Ірини зателефонувала жінка, з якою жив Віктор. Сказала, що їй набридло бачити його гулянки та його поганий настрій, що він любить лише Ірину і дуже переживає без дітей. А тому, нехай Ірина забирає свого благовірного прямо зараз.

Ірина, покинувши все, залишила дітей із батьками та полетіла за чоловіком.

Вони знову зійшлися. Живуть разом півтора роки. Але переживання не закінчуються.

Віктор Ірині не довіряє від слова зовсім. Тільки що, одразу додумує всяке, накручує себе і все: гульбанить, переживає, ходить десь.

А Ірина біжить за ним, вимовляє прощення, намагається утримати, все виправити, зберегти сім’ю. І так нескінченно.

А все тому, що Ірина любить чоловіка, а себе вважає у всьому винною. Вона сто разів покаялася, що тоді підтримала те листування!

Навіть не підозрювала, що завдасть чоловікові такого пережиття.

КІНЕЦЬ.