Ми з Віктором тимчасово поселилися в будинку моїх батьків, оскільки не мали змоги придбати власне житло. Хата у батьків простора, знаходиться в селі, тож місця вистачало. Ми з Віктором були впевнені й тому, що усе життя ми не будемо жити в одному домі з батьками та неодмінно знайдемо спосіб переїхати у наше власне сімейне гніздечко.

Ми з Віктором познайомилися в одній велоподорожі. Ми з групою інших велосипедистів їздили по різних цікавих місцях. Там ми й розговорилися та усю поїздку трималися поряд. По закінченню велоекскурсії ми обмінялися телефонами для того, щоб ще раз поїхати кататися на велосипедах. Згодом ми закохалися один в одного та вирішили одружитися.

Віктор приїхав до нас зі Східної України ще у 2014 році, батьків та інших родичів у нього немає. На момент нашого знайомства Віктор орендував житло. Моїм батькам коханий не дуже сподобався, оскільки він був російськомовним українцем. Я вчила Віктора розмовляти рідною мовою та у нього чудово це вдавалося. На думку батьків я не зважала, адже кохала Віктора дуже щиро.

У нас не було грошей на пишне весілля. Були лише батьки та мої найближчі родичі. Ми з Віктором самостійно купували усі продукти, потім готували, мама нам допомагала. Моя тітка, яка періодично їздить на заробітки в Італію подарувала нам чималу суму для першого внеску на квартиру. Усі присутні були вражені щедрістю її подарунку. Інші подарунки були дещо скромніші: хтось подарував набір посуду, хтось – постіль, подушки, простирадла…

Згодом наші справи пішли вгору, ми знайшли підхожий варіант житла. Грошей, яких подарувала тітка Світлана, вистачило на перший внесок. Здавалося, що наші мрії потихеньку починають збуватися. Наших доходів вистачало на те, щоб оплачувати внески за квартиру та ще й на прожиття залишалося. Ми з Віктором переїхали та стали потихеньку облаштовувати наш новий дім.

Зробили ремонт власними силами, зекономили навіть трішки коштів та вирішили поїхати в гори на відпочинок. Медового місяця у нас так і не було, то ми й вирішили якраз його провести в Карпатах.

Оскільки наша нова домівка була в місті та у нас вдома був шикарний акваріум, нам потрібно було, щоб хтось доглянув за рибками та квартирою поки нас не буде. Тітка Світлана запропонувала допомогу своєї доньки, дівчина якраз збиралася вступати до місцевого університету та їй потрібно було складати вступні іспити.

Ми погодились, поїхали в Карпати, чудово провели час, повернувшись побачили, що наша квартира змінилася. Ірина, донька тітки Світлани, перевезла до нашого дому купу своїх речей, ліжко. Крім того, заявила, що тепер буде жити тут, щоб їй зручніше було діставатися на навчання. Ірина сказала, що її мама дала частину кошті на покупку цієї квартири, то тепер цілком справедливо, що вона не буде шукати собі житло, а зекономить на оренді, проживаючи з нами.

Я не була до цього готова, а коли оговталась, виставила нахабну сестричку за двері, потім зателефонувала до тітки та сказала їй, що подарувати нам гроші – це була тільки її ініціатива, ніхто її не випрошував, тому і поселяти Ірину за це в нашій квартирі ніхто не збирається.

З того часу ми припинили спілкування з тіткою Світланою.

КІНЕЦЬ.