Ірина народила другу дитину, хлопчика, тоді як її першій дочці було вже п’ять років. Вона одразу ж зателефонувала до свого чоловіка Андрія, але відповіді не було. Тоді вона зателефонувала мамі, щоб спитати про місцезнаходження Андрія.

– Мамо, ти знову стала бабусею.

У тебе онук. Все добре. І ти не знаєш де Андрій? Він не бере слухавки. Як там Євочка? – спитала Ірина.

– Євочка зі мною. Андрій поїхав до мами.

У них щось сталося. Я сама не зрозуміла. Він привіз дитину та поїхав. А все для дитини, на виписку, він приніс. Мабуть, не скоро повернеться, – відповіла мати.

Через тиждень Андрій з’явився з їхніми речами та оголосив, що подає на розлучення.

– Чому ти зі мною розлу чаєшся? У нас щойно народилася дитина. Хіба ти не хочеш подивитись? – спитала Ірина.

– Це твоя дитина. Я не хотів його, – відповів Андрій. Ірина була спантеличена і скривджена раптовим рішенням Андрія. Вона також дізналася, що й батьки Андрія розлу чаються.

– Його батьки розлу чилися через мене. Як таке може бути?

– Запитувала себе Ірина. Батьки Андрія мали кілька квартир, які вони здавали в оренду, і ваrітність Ірини викликала напругу між ними.

Мати Андрія наполягала, щоб квартира була розділена між дітьми, але батько Андрія відмовлявся, що призвело до їхнього розлу чення.

Після розлу чення батько Андрія почав частіше відвідувати онуків і навіть запросив їх на новосілля. Він продав свою квартиру та купив великий будинок, куди могли переїхати Ірина та її діти.

Минали роки, Ірина влаштувалася на роботу, діти росли. Андрій намагався налагодити стосунки з нею та їхніми дітьми, але Ірина відмовлялася.

Натомість Іван Йосипович, батько Андрія, навіть подарував їм свій будинок. Пізніше Іван Йосипович та мати Ірини вирішили жити разом і незабаром одружилися.

Вони залишили Ірині вже подарований їй будинок, а самі купили інший неподалік. Ірина була рада за матір та свекра, хоч і спочатку ставилася до їхніх стосунків скептично.

КІНЕЦЬ.