— Мамо, досить на мене тиснути, досить мені постійно говорити одне й те саме! Скільки можна вже, врешті-решт? — обурювався син Ірини Андріївни, Саша.

—У тебе взагалі є в запасі інші теми для розмов? Які завгодно, але тільки щоб вони не стосувалися Аліни?!

— Сашко, перестань ти заступатися за неї! — спокійно відповіла чоловікові мати. — Ти або настільки дурний, або просто сліпий, що не бачиш всієї її суті!

Ця жінка просто веде тебе в нікуди, ти через неї собі все життя скоро зламаєш! Ти що, справді цього не бачиш і не розумієш?

Саша підвівся з дивана у вітальні і почав туди-сюди, вперед-назад нервово крокувати по кімнаті.

– Ти мене для цього сюди покликала? – нервував Олександр. – Для того, щоб знову зіпсувати мені весь настрій?

Я тобі вже сказав, і спеціально повторю ще раз! Не смій чіпати Аліну, не смій взагалі до неї ніяк чіплятися!

І звідки взагалі в твою голову приходять такі думки про неї? З чого ти взяла, що моя дружина мені зраджує? Це що, материнська ревнощі такі?

Ви ж ось буквально нещодавно, три місяці тому, з Аліною цілком нормально спілкувалися! Чому ти раптом вирішила все зіпсувати так різко?

— Це я вирішила? — здивовано розширила очі Ірина Андріївна. — Ти хоч своєю безглуздою головою подумай, що говориш!

Ти прекрасно знаєш, що я в житті на таке б не пішла і не стала б тобі нічого подібного говорити і тим більше нічого вигадувати, якби на це не було реальної причини!

А твоя Аліна, і я це точно знаю, не просто тобі десь і з кимось роги наставляє, вона все це робить в нашій квартирі, поки ти на роботі! І я тобі, синку, все це доведу!

— Ти спочатку доведи це, мамо! А потім вже розкидай свої звинувачення наліво і направо!

І взагалі, ще хоч раз ти собі дозволиш сказати щось подібне про мою дружину, як ти зробила це нещодавно, я з тобою більше розмовляти ніколи не буду! Не те що в гості приїжджати! — злобно видав матері Олександр.

— Слухай, ти свої погрози прибережи для своєї ідеальної, зрозумів?! Ще хоч раз зі мною заговориш в такому тоні, і жити разом зі своєю Аліночкою будете на орендованій квартирі!

Ми і так з батьком досі для тебе стараємося, а ти свої рожеві окуляри надів собі на очі і навіть не слухаєш мене! Мало того, що не слухаєш, так ще й погрожувати мені намагаєшся!

Ти подякуй, що я батькові ще нічого не казала! Коли він дізнається, то навіть розмовляти з тобою на цю тему не стане, а просто викине цю гульону з квартири, і все!

— Тільки спробуйте щось подібне влаштувати, тільки спробуйте! І сина у вас більше не буде! — знову істеричним голосом проверещав Саша.

— Ти свою істерику заспокой, Сашко! — попросила мама. — Характер свій будеш показувати теж не тут! А то я не подивлюся, що ти вже дорослий, візьму зараз дрин і гарненько тебе відходжу по одному місцю!

Як у дитинстві! — посміхнулася мама. — Істеричка недороблена! Мало тебе в дитинстві ганяли, треба було старанніше над цим працювати!

— Та пішла ти! — гримнув Саша і зірвався з місця.

Він вискочив у передпокій, як попало натягнув на голову шапку, накинув куртку, застрибнув у черевики і кулею вискочив з квартири батьків, кричачи щось і обурюючись на ходу.

— Давай-давай, біжи-біжи! — крикнула йому вслід мама. — Вважай, що ти вже добалакався! — вже тихіше, зачиняючи за сином двері, додала Ірина Андріївна. — Я тобі піду, так піду, що самому потім йти нікуди буде!

Приїхавши додому, Олександр був дуже злий на свою матір.

Коли він увійшов до квартири, то його дружина Аліна, як завжди, була зайнята тим, що валялася в ліжку в і щось гортала в своєму телефоні, викладаючи фотографії в інтернет чи переглядаючи профілі інших людей.

— Ти чого такий незадоволений? — запитала Аліна у Саші, коли той з нею навіть не привітався.

— Щось сталося? — трохи напружилася вона.

— Ага, сталося! — недбало кинув він.

— У мами був, ось що сталося!

— А чому ви з нею останнім часом почали все частше сваритися? — запитала дружина.

— Та й взагалі, твоя мама якось змінилася за останні кілька місяців!

Раніше вона була постійно привітною, доброю! А зараз… Може, ти мені вже розповіси, що з нею відбувається?!

— А ти точно готова це почути? — вже більш м’яким тоном запитав чоловік у Аліни.

Вона подивилася на чоловіка запитальним поглядом, нічого не відповідаючи на його запитання.

— Ну добре! — сказав Саша. — Мама думає, що ти мені з кимось зраджуєш, Алінко! Тільки от з чого вона це взяла, я просто уявлення найменшого не маю!

Аліна після цих слів відразу ж змінилася в обличчі. Вона зараз була схожа на злодюжку, яку спіймали на гарячому під час крадіжки.

Але Олександр не надав цьому особливого значення. Взагалі ніякого.

Він настільки був упевнений у своїй дружині, що навіть думки на її адресу подібної допустити не міг.

— А з чого вона взагалі це взяла? — трохи набравшись нахабства, запитала Аліна. — З чого вона мене в подібному вирішила звинувачувати? Вона що, свічку тримала, чи що?

— Так ось і я їй про те ж намагаюся сказати, але вона вперлася в своє, і інша думка для неї порожній звук!

— Обалдіти можна… Такого я, звичайно, від твоєї мами не очікувала! — роблячи ображений вигляд, сказала Аліна. — Тепер зрозуміло, чому вона стала такою!

Це, напевно, вікове, вона у тебе, Сашко, судячи з усього, починає головою слабнути, і їй починають ввижатися всякі дурниці!

— Та я теж до того ж схилятися починаю! Вона ж навіть слухати мене не хоче, взагалі! Вважає, що на сто відсотків права, і все!

А сьогодні взагалі, уявляєш, сказала мені, що ми з тобою скоро будемо жити на орендованій квартирі! — поскаржився Саша.

— Це з чого це раптом? — обурилася жінка. — Вони що, можуть нас з тобою звідси виселити? І на якій підставі? Що я нібито тобі з кимось зраджую тут? — ляпнула Аліна і різко зрозуміла, що ляпнула трохи зайвого.

Але Саша і цим словам не надав ніякого значення.

— Я не знаю, Алінко, для мене це питання номер один на сьогоднішній день! Я взагалі не можу зрозуміти, що відбувається з моєю матір’ю!

Таке відчуття, що у неї і справді дах зносить по-тихому, ось вона і починає під старість років всякі гидоти мені висловлювати! — роздратованим голосом пробурмотів Олександр. — Слухай, а у нас є що-небудь поїсти?

А то я був у матері, ми з нею почали сваритися, я психанув і так і не перекусив навіть!

— Немає, — спокійно відповіла дружина. — Замов щось!

– Алінко, а що ти цілий день знову робила? – раптом запитав він у дружини. – Ти що, за весь день не могла нічого до вечері приготувати?

– Так давай ось тільки зараз на мені свої нерви через сварки з матір’ю не зганяй, будь ласка! Ви з нею щось не поділили, а не зі мною! – грубо відповіла Аліна.

— А при чому тут взагалі моя мати? Те питання, яке я тобі поставив, не має до мами взагалі ніякого відношення!

Мені просто набридло вже харчуватися замовленою їжею, я хочу, щоб ти мені щось приготувала!

Ти ж все одно цілими днями сидиш вдома, бігаєш тільки по своїх фітнес-клубах та салонах!

І що, графік настільки переповнений, що не можна поїсти чоловікові приготувати?

— Сашко, давай ти заспокоїшся, я розумію, ти зараз обурений тим, що сталося і все таке, але давай ти на мені свої негативні емоції зганяти не будеш! Добре?

Я зараз сама все замовлю! А ти йди поки вмивайся, переодягайся…

Аліна підвелася з ліжка, взяла телефон і пішла на кухню, залишивши Сашу одного в кімнаті, щоб він більше не задавав їй незручних питань.

Наступного дня Саша рано вранці поїхав на роботу.

Аліна прокинулася близько одинадцятої ранку і першим ділом написала повідомлення людині, яка у неї в телефоні була записана як «Світлана – нігті».

«Сьогодні не приходь. Стара звідкись все знає. Давай відкладемо наші зустрічі ненадовго».

Але не встигла вона його відправити, як у двері подзвонили.

Аліна накинула халат і пішла перевіряти, хто там прийшов.

За дверима стояв молодий, високий, підтягнутий, років двадцяти хлопець.

— Ну я ж тобі щойно написала…

— Ну так я вже тут все одно був! — відповів він, посміхаючись.

— Гаразд, заходь, — схопивши його за руку, сказала Аліна і потягнула молодого красеня на себе.

І як тільки він переступив поріг квартири, вони з ним обійнялися і пристрасно поцілувалися.

Не встигнувши навіть закрити вхідні двері.

А з-за дверей навпроти в вічко за цим дійством спостерігала добра знайома Ірини Андріївни, яка відразу ж, не відходячи від свого спостережного поста, набрала номер мами Олександра і повідомила її про те, що зараз відбувається.

Не більше п’яти хвилин знадобилося Ірині Андріївні, щоб зібратися і відправитися додому до сина.

Вона швидко викликала таксі, оскільки її чоловік в цей момент був на роботі, і зателефонувала Саші. Щоб той теж все кидав і швидко їхав додому.

Саша намагався заперечити, але аргументи матері змусили його передумати і не сперечатися.

— Тільки не смій дзвонити своїй Аліні! Не злякай її! — попередила мама.

— Мамо, добре! Але я тебе відразу попереджаю, якщо це твій черговий вибрик, то я з тобою більше і справді розмовляти ніколи не буду! — твержо заявив Сашко.

Мама погодилася і сказала, щоб той, замість зайвих базікань, швидше їхав додому. Поки там все тільки починається.

Ірина Андріївна приїхала додому до сина хвилин на десять раніше самого Олександра. І своїми ключами, не чекаючи сина, відчинила двері.

У квартирі тихо грала музика, а зі спальні долинали сміх і розмови.

Жінка, не роззуваючись і не роздягаючись, відразу ж прямим ходом попрямувала на ці голоси.

Різким рухом вона відчинила двері спальні і побачила те, про що вже неодноразово говорила синові.

Аліна і невідомий молодий чоловік в цей самий момент займалися тим, у що Саша дуже не хотів вірити.

— Ірина Андріївна? — здивованим тоном і розширивши від подиву очі сказала Аліна. — Що ви тут робите?

Жінка різко скинула з себе хлопця і швидко підвелася з ліжка.

— Що я тут роблю? Ти серйозно мене зараз про це питаєш? — посміхнулася Ірина Андріївна. — Я тобі зараз покажу, що я тут роблю, мерзенна ти ш…!

– Не смійте таким тоном розмовляти зі мною і ображати в моєму ж домі! Ви як взагалі потрапили в квартиру? У вас що, ключі є?

– Я тобі зараз покажу, де тут твій дім! Я тобі зараз влаштую твою квартиру! Зовсім вже знахабніла, нахаба!

– Мила, а це взагалі хто? – тут же озвався хлопець.

— А ти хто такий і що тут робиш? Зараз приїде мій син, і ти отримаєш по повній програмі, повір мені! І ти теж, невістонько,отримаєш, підстилка нещасна! — одночасно і злилася, і раділа Ірина Андріївна.

— Слухай, бабусю, ти мене не лякай! — нахабно відповів молодий чоловік. — А то і тобі, і твоєму синові може дуже сильно перепасти! Іди звідси!

— Вітя, закрий свій рот! — гримнула на нього Аліна. — А ви, Ірино Андріївно, не мали ніякого права вдиратися сюди ось так без попередження!

— Я тобі зараз покажу твої права, п’ятий кут в кімнаті шукатимеш! Зараз я тобі все покажу! — сказала жінка і вийшла зі спальні.

Аліна і Вітя почали відразу ж одягатися, Аліна встигла накинути халат, а Вітя тільки встиг відшукати труси і натягнути їх на себе.

Ірина Андріївна відкрила ванну кімнату і взяла там хорошу таку, важку дерев’яну швабру. І з цією шваброю пішла виконувати щойно дану цим двом обіцянку.

Віті дісталося першим, він навіть прикритися не встиг.

Ірина Андріївна обрушила швабру йому прямо на голову. Він закричав і схопився за болюче місце.

Слідом його накрило шваброю ще кілька разів. І, як і думала жінка, вся хоробрість хлопця полягала лише в його словах.

Він лише прикривався руками і викрикував на неї лайливі слова.

Наступною під роздачу потрапила Аліна. Вона вирішила заступитися за Віктора і закрити його собою.

А мама Сашка, скориставшись моментом, шархнула шваброю жінці по голові. Та з такою силою, що Аліна відразу ж почала кричати і погрожувати свекрусі поліцією.

— Я вас посаджу, — кричала Аліна. — Я на вас до суду подам! Ви мені за все заплатите! — обурювалася невістка.

— Та будь ласка, — відповідала Ірина Андріївна. — Зате душу відведу! Тільки у мене тут подруга живе, і вона із задоволенням підтвердить, що ви на мене напали, а я лише захищалася!

А зараз приїде Сашко, і він вам теж влаштує! — задоволеним голосом вимовила вона.

І ще кілька разів приклала шваброю обох.

Тільки-но вона вимовила ці слова, як двері квартири відчинилися, і до неї увійшов Олександр.

Мама вийшла назад у передпокій і з задоволеним обличчям звернулася до нього.

— Я ж тобі казала, а ти мені не вірив! Іди сюди, подивися на цих голубків! — покликала вона його до спальні.

У спальні поруч з ліжком стояла Аліна з розпатланим волоссям і намагалася сильніше закутатися в свій халатик.

А поруч з нею, ще напівголий, в одних лише штанях, знаходився чоловік, в якому Саша впізнав тренера з фітнесу своєї дружини.

— Аліно! Що це таке? — запитав Саша.

— Сашко, я все тобі поясню… — спробувала виправдатися дружина.

— Та що тут пояснювати, я вас щойно застукала голими! Що ти тут ще пояснювати йому зібралася? — втрутилася Ірина Андріївна.

— Збирайся і йди геть звідси! По-хорошому! — нічого більше не слухаючи, сказав Олександр, стискаючи від злості кулаки. — І ти теж, поки я тебе не покалічив! — звернувся чоловік до коханця своєї дружини.

— Тільки пальцем до мене доторкнися! — знову спробував проявити свій героїзм і хоробрість Вітя.

— Ні, пальцем точно не буду!

У той момент, коли Вітя спробував пройти повз Сашу і вийти з кімнати, чоловік не втримався і все-таки раз штовхнув хлопця в плече. Вітя не зміг втриматися на ногах і впав на підлогу.

Олександр і далі хотів порозминатися на цьому хлопчині, але мама йому не дала. Мотивуючи тим, що це непорозуміння не варте того, щоб через нього собі життя ламати.

Аліна вилетіла з квартири, яку Саші купили батьки, в цей же день. Жодні слова не змусили Олександра проявити до зрадниці хоч краплю розуміння.

Він не дав їй забрати нічого з того, що купував їй сам на свої гроші з одягу. Пішла вона тільки з тим, з чим рівно півтора роки тому до нього і прийшла.

І Сашу мало хвилювало те, що про нього зараз підуть чутки, що він нібито жлоб, вигнав бідну Аліну і навіть речі не віддав.

З речами він вчинив більш мудро.

Після того як вони з Аліною розлучилися, він просто попросив свою матір, щоб вона відвезла ці речі туди, де їм знайдуть краще застосування. Роздадуть нужденним людям.

А у матері він попросив вибачення. І пообіцяв, що більше ніколи в житті не буде з нею поводитися так, як робив це нещодавно.

Адже якби не мама, він би досі ходив у невіданні, а дружина продовжувала б йому зраджувати з усіма підряд.