Тетяна готувала сніданок на сімох людей, і намагалася підрахувати витрати на продукти за останні три тижні.

Цифри виходили значні. У будинку тепер жили не лише її чоловік Олексій та двоє їхніх дітей, а й троє племінників із Києва.

Історія почалася місяць тому, коли чоловікові зателефонувала сестра Ірина.

– Альоша, мені дуже зараз важко, – скаржилася вона. – Розлучення, з’їжджаю з квартири, роботу нову шукаю. Можеш узяти моїх на літо? Хоча б на пару місяців, поки я стану на ноги.

Олексій, звісно, погодився. Він завжди був добрим до сестри, особливо зараз, коли вона залишилася одна із трьома дітьми. Тетяна теж не заперечувала – діти є діти, і їм потрібний відпочинок.

– Тільки попередь Іру, щоб залишила гроші на їх утримання, – сказала дружина чоловікові. – Троє підлітків – це не жарти.

– Звісно, хіба вона сама цього не розуміє, – пообіцяв Олексій.

Але коли Іра привезла дітей, розмова про гроші якось не відбулася. Сестра виглядала такою змученою, так дякувала братові, що Олексій не наважився порушити фінансове питання.

– Дякую вам величезне, – повторювала Ірина, обіймаючи дітей на прощання. – Ви мене просто рятуєте. Я скоро все вирішу та заберу їх.

Племінники були гарними дітьми – Денис чотирнадцяти років, Максим – дванадцяти, та Ліза – десяти. І апетит у них був відповідний до віку.

– Тьотю Таня, а можна ще котлету? – Запитував Денис за обідом.

– Звичайно, – відповіла жінка, подумки прикидаючи, скільки фаршу залишилося в холодильнику.

Її власні діти, восьмирічний Артем та шестирічна Соня, дивилися на двоюрідних братів із захопленням.

Старші хлопці були для них авторитетом, і малюки намагалися наслідувати їх у всьому, включаючи апетит.

Першого тижня Таня трималася мовчки. Вона купувала продукти, готувала, прала, не скаржилася. Але коли довелося втретє за тиждень іти в крамницю за м’ясом, жінка замислилась.

– Льоша, ти говорив з Ірою про гроші? – Запитала вона чоловіка ввечері.

– Та якось незручно було, – зізнався той. – Ти бачила, в якому стані вона була. Потерпимо трохи.

Тетяна зітхнула. Чоловік був людиною делікатною, особливо, коли справа стосувалася родичів. Але делікатність делікатністю, а рахунки за продукти зростали щодня.

На другому тижні ситуація посилилася. Діти постійно просили купити їм то морозиво, то квас, то жуйки.

Тетяна розуміла, що підлітки не винні у тому, що мати не залишила грошей, але й витрачати сімейний бюджет на чужих дітей було не вигідно.

– Може, подзвониш сестрі? – Запропонувала вона чоловікові. – Просто дізнайся, як справи, заразом натякнеш про витрати.

– Давай ще почекаємо, – відмахнувся Олексій. – Вона сама має розуміти.

Але Іра, мабуть, не розуміла. Вона дзвонила раз на кілька днів, цікавилася дітьми, але про гроші не згадувала. А Тетяна щодня ходила в крамницю і витрачала дедалі більше.

До кінця третього тижня терпець Тетяни урвався. Вона підрахувала витрати та жахнулася – за три тижні на племінників витратили майже місячну зарплату чоловіка. А попереду ще цілий місяць, а може, й більше.

Жінка вирішила сама зателефонувати до сестри чоловіка. Вона довго підбирала слова, не хотіла здатися жадібною, але й мовчати далі не могла.

– Привіт, Іро, – почала вона обережно. – Як справи? Як із квартирою?

– Ой, Таня, дякую, що подзвонила, – зраділа Ірина. – Поки що шукаю. Ринок житла зараз складний, ціни кусаються.

– Зрозуміло, – кивнула Тетяна. – А дітям у нас добре, за них не хвилюйся. Щоправда, витрати на них чималі виходять.

Вона сподівалася, що Іра зрозуміє натяк і запропонує допомогу. Але Ірина відреагувала зовсім несподівано:

– Та годі тобі, Тетяно! У вас же свій дім, город. Напевно, вже огірки встигли, полуниця. А в крамницю за чим ходити?

Тетяна здивувалася. Огірки? Серйозно? Невже вона думає, що діти харчуються лише овочами з грядки?

– Іра, овочі – це добре, але ж діти м’ясо їдять, молочні продукти, крупи, – спробувала пояснити вона.

– А м’яса можна і менше давати, овочі корисніші, – безтурботно відповіла вона.

Таня відчула, як усередині здіймається обурення.

– Іро, діти звикли нормально харчуватися, а ти мені пропонуєш їх на моркву перевести? – сухо спитала Тетяна.

– Ой, ну не чіпляйся до слів, – відмахнулася вона. – Головне, що діти на свіжому повітрі, це для них корисніше за будь-яку їжу.

Розмова зайшла в глухий кут. Іра явно не збиралася висилати гроші та вважала, що сільське життя саме собою компенсує всі витрати.

Увечері Тетяна розповіла чоловікові про розмову. Олексій також був здивований реакцією сестри.

– Може, вона справді думає, що в нас все своє? – припустив він.

– Льоша, твоя сестра чудово розуміє, що утримувати трьох дітей дорого, – заперечила дружина.

Чоловік промовчав. Він не хотів сваритися з сестрою, але й розумів, що дружина має рацію.

Наступного дня Тетяна пішла в крамницю і знову витратила кругленьку суму. Діти росли, апетит у них був чудовий.

– Тітко Таня, а можна нам піцу купити? – Запитав Максим за вечерею.

– Піцу дорого, – відповіла жінка. – Краще я приготую щось смачне.

– А вдома мама часто піцу замовляла, – зітхнув хлопчик.

Тетяна прикусила губу. Виходить, у столиці Іра могла дозволити собі замовляти піцу, а на утримання дітей у селі грошей немає?

Жінка вирішила спробувати ще раз поговорити із горе-мамою, але вже прямо.

– Іро, мені незручно про це говорити, але нам справді потрібна допомога з витратами на твоїх дітей, – сказала вона при наступному дзвінку.

– Таню, ну що ти, як чужа? – Здивувалася Ірина. – Ми ж сім’я, ми маємо один одному допомагати.

Ось саме, подумала Тетяна. Повинні допомагати. Але чому допомога одностороння?

Четвертий тиждень розпочався з неприємного сюрпризу. У Дениса порвалися кросівки, і йому терміново потрібне було нове взуття. Тетяна поїхала до міста, купила дешеві кросівки, але й вони влетіли в копієчку.

– Дякую, тітко Таня, – подякував племінник. – Мама казала, що ви дуже добрі.

Жінка посміхнулася до хлопчика, але всередині кипіла злість. Добрі, так. Такі добрі, що готові утримувати чужих дітей своїм коштом!

Увечері вона знову спробувала поговорити із чоловіком:

– Льоша, так далі продовжуватися не може! Ми вже витратили на твоїх племінників більше, ніж планували.

– Розумію, – зітхнув чоловік.

– Але що робити? Дітей же не виженеш.

– Не виженеш, але й утримувати власним коштом ми їх не зобов’язані! – Заперечила Тетяна.

Вона дістала калькулятор і показала чоловікові підрахунки. Цифри були значними.

– Бачиш? Але ж це лише продукти.

– Добре, я подзвоню Ірі, – пообіцяв чоловік.

Але минуло ще кілька днів, а дзвінка не було. Таня зрозуміла, що чоловік знову тягне час, сподіваючись, що проблема вирішиться сама собою.

Тим часом діти попросили з’їздити в аквапарк. Тетяна порахувала вартість квитків для п’ятьох дітей та двох дорослих, та жахнулася. Але відмовити було складно – власні діти теж хотіли розваг.

– Може, попросимо Іру надіслати гроші на поїздку? – Запропонувала вона чоловікові.

– Не зручно, – знову відповів той.

Жінка не витримала:

– Льоша, а мені зручно витрачати наші заощадження на чужих дітей? Мені зручно відмовляти власним дітям у покупках, бо гроші йдуть на племінників?

Чоловік замовк. Він розумів, що дружина має рацію, але не знав, як розв’язати проблему.

Наступного дня Таня сама зателефонувала до Ірини. На цей раз вона вирішила говорити прямо, без натяків.

– Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей, – сказала вона без передмов.

– Ой, Тетяно, та що ти все про гроші? – засміялася вона. – Діти ж не в готелі мешкають, а в сім’ї.

– У сім’ї, але не безплатно, – твердо відповіла Тетяна. – Ми вже витратили на них дуже багато.

– Та гаразд тобі, – відмахнулася Ірина. – У вас же все своє – картопля, морква. А діти допомагають у господарстві, це теж користь.

Тетяна відчула, як її терпець остаточно лопається. Картопля, морква! Невже Іра справді думає, що діти харчуються лише овочами?

– Іра, твої діти їдять м’ясо, рибу, молочні продукти, фрукти, – перерахувала вона. – Все це коштує грошей!

– Ну, так не купуй дороге, – порадила вона. – Можна й простіше харчуватися.

Жінка зрозуміла, що розмова марна.

– Добре, – сухо сказала Тетяна. – Тоді приїзди за дітьми.

– Як це? – Здивувалася та. – Я ще не розв’язала свої проблеми.

– А ми не можемо більше утримувати твоїх дітей своїм коштом, – відповіла Тетяна та повісила слухавку.

Після цієї розмови у будинку повисла напружена атмосфера. Олексій був засмучений конфліктом між дружиною та сестрою, діти відчували, що щось не так. Тетяна намагалася поводитися, як завжди, але злість не відпускала.

За годину після розмови жінок Олексій зателефонував сестрі сам. Іра поскаржилася йому на дружину.

– Вона вимагає грошей, ніби діти в готелі живуть, – обурювалася жінка. – Я думала, ти мені допомагаєш по-братерськи, а у вас там якийсь бізнес, виходить.

Чоловік намагався пояснити сестрі позицію своєї дружини, але Іра не хотіла нічого слухати. Розмова нічим не закінчилася.

Увечері в будинку відбулася серйозна розмова. Олексій намагався знайти компроміс, але Таня була непохитною.

– Або Іра надсилає гроші на утримання дітей, або нехай забирає їх! – Сказала вона. – Третього не дано!

– Але куди вона їх забере? У неї ж немає житла? – заперечив чоловік.

– Це її проблеми! – відповіла дружина. – Ми не зобов’язані вирішувати їх своїм коштом!

Діти чули цю розмову і переглядувалися. Племінники розуміли, що через них виник конфлікт, але нічого не могли вдіяти.

Наступного дня Іра знову зателефонувала братові. Вона плакала в слухавку, скаржилася на жорстокість невістки.

– Вона виганяє моїх дітей на вулицю, – ридала сестра. – Як можна бути такою безсердечною?

Олексій мучився між дружиною та сестрою. Він розумів, що Таня має рацію, але й Ірину було шкода.

Через тиждень напруга досягла межі, атмосфера в будинку стала нестерпною. Племінники почувалися небажаними гостями, власні діти Тетяни не розуміли, чому мама сердиться.

Нарешті Ірина здалася. Вона приїхала за дітьми, але не одна, а з матір’ю. Літня жінка була обурена поведінкою невістки.

– Як можна виганяти дітей? – Дорікала вона Тетяну. – Де ваше сумління?

– Сумління у мене є, – спокійно відповіла Таня свекрусі. – А ось у вашої дочки його немає!

Ірина зібрала дітей і поїхала, не сказавши жодного слова подяки за те, що її діти півтора місяця прожили коштом сім’ї брата.

Іра повезла дітей до своєї літньої матері, яка лише нещодавно виписалася з лікарні. Мати Олексія та Іри тепер теж була зла на «безсердечну невістку».

– Ти зіпсувала стосунки з усією моєю родиною, – дорікнув Олексій дружині.

– Я захистила наші інтереси, якщо ти не зміг цього зробити! – відповіла Таня.

– А твоя сім’я показала своє справжнє обличчя!

Чоловік замовк. Він розумів, що дружина має рацію, але йому було боляче втрачати стосунки з рідними.

Ні свекруха, ні Ірина більше не дзвонили. Діти іноді питали про двоюрідних братів, але Тетяна відповідала їм ухильно.

Жінка не шкодувала про своє рішення, але було сумно, що через гроші розпалася сім’я. Втім, якщо родичі готові користуватися добротою, не даючи нічого натомість, чи варті такі стосунки жалю?

А ви що скажете з цього приводу? Слушно вчинила невістка? Як би ви повелися в цій ситуації?

Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.