Мої стосунки зі свекрухою завжди були вельми натягнуті. Людина вона загалом хороша – щира, добра, щедра і мені ніби як симпатизує, але є в її характері одна складна риса.

Аж надто вона любить вишукувати образи і довго їх у собі носити. Я далеко не відразу дізналася про її “родзинку”. На початку шлюбу кілька разів потрапляла через це в незручні ситуації.

Десь покаламбурю, пожартую беззлобно – одразу нарвуся на осуд і потраплю в немилість. Свекруха майстерно вивертала навіть найбезневинніше слово і сприймала на свій рахунок.

Свою першу сивину я можу справедливо присвятити нестримній свекрусі. За чотири роки я навчилася майстерно обходити всі гострі кути і танцювати навколо свекрухи на одній нозі. Мені можна сміливо йти в політики.

Тепер я заморочуюсь над кожною фразою, яка вилітає в мене з рота. Жодного зайвого слова про сім’ю, інакше чекай гірких слів. Причиною могло стати що завгодно: нежить у доньок, суперечка з чоловіком щодо пилососа.

Ще у свекрухи є звичка заходити до нас у гості без попередження. Причому іноді вона подзвонить за годину до приходу, а іноді з бухти-барахти прямо в домофон. Відмовити в прийомі – боже упаси!

Та й лаятися з нею собі дорожче. Намагалася вмовляти, просила попереджати хоча б за кілька годин. Нічого не бере. Така вже вона спонтанна натура, аж надто за онуками сумує. Тиждень тому її виписали зі стаціонару.

Налякала нас до гикавки раптовим інфарктом. Їй наказали сувору дієту і харчування по годинах. Чи поменшало в неї енергії? Аж ніяк! Минулої п’ятниці улюблена свекруха за звичкою нагрянула в гості несподівано.

Був вечір, я якраз годувала дівчаток вечерею. Знаєте, як це буває: старша трирічка запускає залп каші в штору, молодша розливає сік і починає пхикати та вередувати.

Ти ж навколо них, як клоун із піснями, танцями і ганчірками, скачеш. Тому змилена я попросила свекруху почекати нас у вітальні, але вона затрималася всього на 5 хвилин. Сказала про термінову справу і пішла, грюкнувши дверима.

Інтуїція підказала мені, що пахне смаженим, але я ніяк не могла збагнути, чим не догодила мамі чоловіка цього разу. Мій коханий чоловік прояснив ситуацію, зателефонувавши мені за півгодини і буквально накричав у трубку.

Звинуватив у тому, що я не дала його матері чаю і не пустила за стіл. Та що там, навіть води з-під крана не запропонувала. Відправила голодну людину у вітальню, а сама їсти? У мене від таких новин очі на лоб полізли.

Чесно кажучи, я навіть не подумала запросити її до столу. Із нормальної недитячої їжі в нас на вечерю була смажена картопля, салат із майонезом, свинячі відбивні та свіжоспечений хліб. Усе, що їй їсти не можна.

Чай у мене був тільки чорний, міцний. Дійсно, тільки склянку води я й могла їй запропонувати, але куди це годиться, соромно. Тому я не стала випробовувати долю і попросила її почекати нас у вітальні.

Тепер і чоловік, і його мама вважають мене ворогом народу. Вони оголосили мені мовчазний страйк, а я не можу збагнути, чому людина відчуває почуття провини на рівному місці і не заслуговує на відкриту розмову.

Ось що мені потрібно було зробити? Я знаю про сувору дієту свекрухи, і я ж приводжу її на кухню, сповнену апетитних запахів і заборонених смаколиків? Це як мінімум негуманно.

Або ж мені варто було налити їй склянку води і сісти вечеряти, знаючи, що та нещодавно з’їла пів-яйця і це весь її пайок на найближчі години? Я справді розгубилася в той момент і зараз не знаю, як вирішити цю ситуацію. Як же мені вчинити?

КІНЕЦЬ.