Ось і минуло вже майже 3 місяці з того дня, як я написав про зраду дружини. Ну що вам розповісти, живемо! І не погано, живемо! Краще, ніж до цього жили.

Дружина моя намагається всіма способами підтримувати мене, як не крути, а нервові розлади це гидота ще та. Нічого, вичахаюся.

Чесно кажучи, вона поводиться, ніби нічого і не було, а, можливо, вона і права. Навіщо їй лізти до мене і заглядати в очі, нагадуючи цим щоразу про минуле.

Дім, робота, діти – все своє. Вона виконує роль господині на всі 100% із плюсом.

Що ж до мене, то я як з нового аркуша будую наше з нею життя. Більше вникаю, намагаюся не проґавити жодної дрібниці, але без причіпок.

Іноді в голову влазять думки: «де вона, як і з ким», але потім думаю, що вона ж на роботі, і все втихомирюється. Спілкуємося з нею часто вдень, телефонуємо одне одному.

Я перебрав усі наші спільні 10 років щохвилини, і знайшов купу своїх недоліків, тепер цього не дозволю більше.

Взяв за правило собі дарувати їй квіти часто, що й роблю 3-4 рази на місяць. Хто може посміється, а мені це приємно, робити їй приємно. Вона жінка, моя кохана жінка! Мати моїх наших дітей.

Тож у сімейному побуті все налагоджується.
Одне трохи напружує. У плані ліжка. Я почав її якось побоюватися, чи що. Чи не рішучим став. І, мабуть, вона це відчуває.

Ляжемо ввечері і лежимо мовчки тільки дивимося одне на одного. Я від неї чекаю на активність, а вона від мене. Іноді так і засинаємо, надивившись одне на одного. Напевно, це дрібниці, але напружено.

А коли хтось перший починає, то залишаємось обоє, задоволені. Нічого, і в цьому плані також все налагодимо.

Правда, не дуже зручно в плані близькості, поряд то за стіною батьки її і маленька дитина з нами в кімнаті. Ось хотів з вами поділитися.

Іноді в голові спливають картинки про той день. Але вони так само швидко і йдуть, тому що ми кохаємо одне одного, у нас є для кого жити разом, для дітей.

Зі сторони гумору – якщо я нічого сам не бачив, то отже, цього й не було. І я їй вірю, вона мене кохає і більше не зробить так.

Це була помилка. Так, дуже боляче, але всі живі та здорові. І головне ми разом, ми не розбіглися.

Отже, якщо кохаеш, все вибачиш і зможеш. Головне, тягнути разом все в один бік і все буде добре.

Успіхів! Вам усім і моя порада – не поспішайте все рвати, спробуйте відновити.

КІНЕЦЬ.