У молодій родині Максима та Інни з самого початку якось не склалося з подарунками.

– Молоді, ми від себе на весілля подаруємо суто символічно п’ять тисяч гривень, а потім допоможемо з покупкою квартири, – простягаючи листівку-конверт, пояснила теща.

– Гаразд, мамо, ми після медового місяця якраз плануємо або збирати на квартиру, або оформляти іпотеку. Ваша допомога зайвої не буде, – радісно заплескала в долоні дівчина.

– Ось і домовилися, як вирішите, що робитимете з квартирою, тоді й повідомте нам, – схвалила ідею мама Інни.

– А ми з батьком як подарунок вирішили віддати вам наш старовинний срібний сервіз, – втрутилася в розмову свекруха Оксана Давидівна.

– Ти впевнена, мамо? Він же тобі ще від бабусі дістався. Ти ним завжди перед подругами хвалилася, – здивовано спитав чоловік.

– Ну, тепер буде у вас, тільки не продавайте його, я вас прошу, – слізно промовила мати.

– Звичайно, ми в жодному разі його не продамо, – відповіла замість чоловіка Інна.

– Тільки поки ви свою квартиру не купили, нехай сервіз у мене полежать, так буде бережніше, – схвильовано попросила жінка.

– Чому? Що йому станеться? – здивовано поцікавився Максим.

– Від ваших орендованих квартир ключі у всіх кому не ліньки є, заберуться ще й винесуть. Та й господарі можуть забрати, – заперечила Оксана Давидівна.

Дивлячись на жінку, було зрозуміло, що вона щиро вірить у те, що каже.

Тому молодята не стали сперечатися з літньою жінкою та погодилися на її умови.

Після весільної подорожі, яку Максим та Інна провели у Туреччині, вони вирішили брати іпотеку, а не збирати гроші на квартиру.

– Мамо, потрібна ваша допомога! – повідомила матері дочка.

– Немає у нас зараз грошей, – пробурчала Тетяна Олегівна.

Жінка ніби забула про свою обіцянку, дану на весіллі, а нагадування про неї тільки образило її:

– Ми з батьком на квартиру самі заробили, от і ви заробите собі. Якщо ми матимемо зайві гроші, то ми вам їх дамо! А ось нагадувати нам про це ні до чого!

Інна була здивована поведінкою батьків, які раптом змінили своє рішення.

Дівчина не могла повірити, що вони могли її обманути. На цілий рік вона припинила всіляке спілкування з ними.

Стартовий внесок на квартиру молодята зібрали самі і нарешті обзавелися своїм житлом.

Мама Максима теж злукавила, коли сказала, що віддасть молодим свій срібний сервіз.

Жінка таки не змогла з ним розлучитися і весь час переносила терміни віддачі.

Причини були різноманітні: то ювілей у батька хлопця, то новий рік, то ще якась подія, на якій цей сервіз просто необхідний.

Максим махнув рукою і більше не питав батьків про подарунок.

Однак на цьому катавасія із подарунками не закінчилася. Інна помирилася з батьками, і ті стали частими гостями на святах молодої сім’ї.

Ось тільки Максиму теща та тесть дарували далеко не чоловічі подарунки.

– Це тобі під ялинку, – гордо сказала Тетяна Олегівна і простягла набір кухонних лопаток.

– Дякую, дуже чоловічий подарунок, – єхидно сказав чоловік.

– Вам, як молодій сім’ї, знадобиться. Якщо що, віддаси дружині, – з незворушною усмішкою відповіла теща.

Зятю нічого не залишалося, як прийняти цей дивний подарунок. На 8 березня Максим повіз свою дружину до парфумерного бутіка.

Чоловік дозволив Інні самостійно обрати собі подарунок. Дівчина була рада такій нагоді і купила флакон парфумів.

Після чого вона з чоловіком поїхала до своєї мами, щоби привітати зі святом.

– Дивись, мамо, який у мене подарунок на 8 березня, – вирішила похвалитися Інна та показала коробочку з парфумами.

– Ой, це ж той аромат! Ти запам’ятала назву та купила їх мені?! – Зі сльозами на очах вимовила жінка і вихопила парфум з рук дочки.

Інна не очікувала такої реакції і трохи розгубилася. На допомогу прийшов Максим.

– А це від мене, – сказав він і простяг тещі нову сковорідку, перев’язану стрічкою.

– Дякую, я думала, що ти забудеш, про що я просила. Але подарунок доньки набагато кращий, – з гордістю вимовила Тетяна Олегівна та почала обіймати Інну.

– Хто б сперечався, – відповів чоловік і, ледве стримуючи сміх, подивився на свою дружину.

У результаті Максим відвіз дівчину вдруге за день до парфумерного бутіка, щоб заповнити втрату.

Забрати у літньої жінки флакон парфумів і остаточно засмутити її ніхто не наважився.

За тиждень настав день народження Максима, і в гості приїхали теща та тесть.

– Сподіваюся, ви ще не накрили стіл? – З порога запитали родичі.

– Ні, тільки тарілки розставляємо, – відповіла Інна.

– Максиме, йди сюди, – покликала зятя Тетяна Олегівна.

– Так, я до ваших послуг, – з усмішкою промовив Максим.

– Ми вирішили подарувати тобі столовий сервіз, а то у вас старий, – з розумним виглядом промовила теща.

– Дякую, знову кухонне начиння… Ви вирішили не зраджувати своїх принципів? – не приховуючи сарказму, спитав зять.

– У господарстві все стане в нагоді, а якщо не сподобається, то дружині подаруєш, – не моргнувши оком відповіла жінка.

В черговий раз Максим не став сильно ображатися і, важко зітхнувши, прийняв подарунок.

Але вже в той момент він задумався про те, як провчити свою родичку. І до її дня народження у нього дозріло геніальне, як йому здалося, рішення.

Інна, дізнавшись про задум чоловіка, спробувала його відмовити. Але чоловік був наполегливим і наводив переконливі аргументи.

– Тетяно Олегівно, дозвольте мені вручити вам у такий знаменний день цей подарунок, – пафосно вимовив Максим і простяг коробку з червоним бантиком.

– Що це? Тяжка яка, – здивовано процідила жінка.

– Дуже потрібна у господарстві річ, сподіваюся, вам сподобається, – задоволено усміхнувся чоловік, передчуваючи реакцію родички.

– Це якийсь набір інструментів… Навіщо він мені? – спантеличено запитала Тетяна Олегівна.

– Як навіщо? Тесть давно про таке мріяв. Будете йому з ремонтом допомагати, якщо що, або передарите, – незворушно відповів зять.

Теща обдарувала хлопця зневажливим поглядом і, обурюючись, передала подарунок чоловікові.

Чоловік посміхнувся і мовчки потиснув Максимові руку. З того часу теща ніколи не дарувала зятю кухонне начиння.

КІНЕЦЬ.