Інна побачила, що їй телефонує колишній. Спочатку сумно зітхнула, а потім вирішила його розіграти

«Похвалюся,— думав Едуард,— як тепер живу без неї з новою дружиною. Розповім, що скоро до квартири нової в’їдемо. Нехай заздрить і сердиться, що розлучилася зі мною».

— Привіт, — радісно сказав Едуард, почувши голос Інни. – А це я.

«Знову ти, – подумала Інна, яка відразу впізнала голос колишнього. — Та коли ж ти заспокоїшся? Два роки вже минуло, як не живемо разом. Рік уже, як розлучились. А він все дзвонить і дзвонить. Місяця не минає, щоб не зателефонував. І добре б якщо повідомляв щось серйозне. Але ж ні. Все з якоюсь нісенітницею.

Цікаво, що цього разу розповідатиме? Знову молодою дружиною хвалитися стане? Чи про нову квартиру розповість, яку вони купили на стадії будівництва, куди скоро й переїдуть? Ні, щоб про дітей своїх запитати та поцікавитися, як у них справи».

Інна, звичайно ж, могла б і не відповідати, знаючи, що це її колишній дзвонить. Але це допомагало. Едуард у таких випадках починав додзвонюватись з інших номерів.

І тут на думку Інни прийшла кумедна думка.

«Вдаю, що не впізнаю його, — подумала вона. – Або навіть не так. Я скажу, що він помилився номером. Чи ні. Скажу, що… Загалом, говоритиму все, що на думку спаде».

– Привіт, – відповіла Інна. – А ви хто?

— Не впізнала, чи що?

— Не впізнала кого?

– Я – Едуард.

– Едуард? Який Едуард?

– Твій колишній чоловік. А в тебе багато інших знайомих Едуардів?

– Це поганий жарт, пане, – відповіла Інна.

— Чому жарт?

— У мене справді є чоловік, — відповіла Інна, — і його звуть Едуард. Але він зараз гуляє із собакою. І Ваш голос зовсім не схожий на його. Тому більше сюди не дзвоніть. Інакше я звернуся до поліції.

Інна вимкнула телефон. Едуард замислився.

«Це не Інна, – подумав він. — Просто схожий голос. І з чоловіком збіг. А я помилився номером. Або нас неправильно зʼєднали. Подзвоню ще раз».

– Інна, це ти? — одразу поцікавився Едуард.

— Ви знову? – суворо запитала Інна. — Я ж вас попередила. А ось, до речі, і чоловік із собакою з прогулянки повернулися, — зраділа Інна, дивлячись у телевізор. — Едуарде, тут якийсь жартівник надзвонює, поговори з ним…

У цей час по телевізору йшов фільм, у якому головний герой розмовляв із собакою, а собака гавкав. Інна зробив звук телевізора голосніше.

Едуард злякався, швидко вимкнув свій телефон і замислився.

«Зателефоную ще раз, але вже з іншого номера, — думав він. — І подзвоню хитро. По-перше, зміню свій голос. По-друге, попрошу до телефону Едуарда. Ось все й одразу стане на місце».

— Добрий день, а Едуарда можна? — спитав Едуард серйозним і зміненим голосом.

— Едуард тут не живе, ми давно розлучилися, — холодно відповіла Інна. І одразу вимкнула телефон, не даючи можливості Едуарду відповісти.

– Інна, це я! — закричав Едуард, але було вже пізно.

“І що тепер? – думав Едуард. — На цей раз я потрапив туди, куди треба, а поговорити не встиг. Подзвоню ще раз, але тепер уже від самого себе. А з якого номера дзвонити? Подзвоню з того, з якого додзвонився».

— Привіт, — сказав Едуард. – Ніяк не можу до тебе додзвонитися…

– Знову ви! – закричала Інна. — Та скільки можна, зрештою, знущатися з людей…

Едуард знову почув чоловічий голос і гавкання собаки. Він швидко вимкнув телефон і перехрестився.

«Зараз-зараз, — думав він. – Зараз. Я тільки зберуся з думками і… Я подзвоню. Ось тільки кому та з якого номера? А якщо тепер не самому зателефонувати, а дружину попросити? Так і зроблю”.

Едуард звернувся із проханням до Олени.

— Навіщо мені дзвонити твоїй колишній? – не зрозуміла Олена.

— Ну, що тобі, чи важко? — спитав Едуард.

– Неважко. Але я не розумію, навіщо?

— Хочу в неї щось дізнатися.

– Що дізнатися?

— Чи була вона одружена з Едуардом.

– Ти в своєму розумі?

— Тобі важко спитати? Так?

— Мені не важко, але…

— Просто зателефонуй і спитай у неї, чи вона та, яка була колись одружена з Едуардом. І все. І якщо вона скаже, що була, ти одразу передай мені телефон. Увімкни телефон на гучномовець.

Олена зателефонувала Інніі. Запитала все, як попросив її Едуард.

– Чому була? – відповіла Інна. — Ми зараз разом.

Олена простягла телефон чоловікові.

— Це не та Інна, — сказав Едуард, забираючи у дружини телефон і вимикаючи його.

– Як не та? Я що, голоси твоєї колишньої не знаю, чи що? Це вона.

— А я тобі говорю не вона. Чула, там собака гавкав. А у моєї колишньої жодних собак немає. У них дуже схожі голоси. Так буває. Дзвони тепер із цього телефону.

– А що сказати?

– Що сказати? — Едуард замислився. – Що сказати? Не знаю навіть, що сказати. Бо невідомо, на кого ми потрапимо. Зробимо так, як тільки вона відповість, ти спитай, чи є у них собака.

— А собака тут до чого?

— Не зли мене, Олено. Просто спитай і все. І увімкни на гучний.

Олена набрала номер і запитала.

– Немає у нас жодного собаки, – відповіла Інна.

Едуард вихопив телефон у дружини. Але було пізно. Інна вже вимкнула телефон.

— Зробимо ось що, — сказав Едуард. — Зараз ти подзвониш і скажеш, що…

— Нічого я не збираюся робити, — сказала Олена. — Сам дзвони, якщо тобі треба. А мене у свої брудні справи не втручай.

Відповідь дружини Едуарду не сподобалася. Слово за слово і вони серйозно посварилися. А закінчилося тим, що Олена вигнала Едуарда зі своєї квартири.

Едуарду більше нічого не залишалося, як поїхати до мами.

Сидячи на маминій кухні, він знову спробував додзвонитися до Інни. Але в нього нічого не вийшло. Результат був той самий. Або він потрапляв не на ту Інну або не встигав тій Інні сказати навіть слово.

Тоді Едуард вирішив зателефонувати до Олени і розповісти їй, як жорстоко вона помилилася, посварившись з ним.

— Привіт, — радісно сказав Едуард, почувши голос Олени. – А це я.

– Привіт, – відповіла Олена. – А ви хто?

Едуардові стало тривожно.

— Не впізнала, чи що? — спитав він.

— Не впізнала кого?

– Що за жарти? Я – Едуард.

– Едуард? – відповіла Олена. – Який Едуард?

— Твій чоловік, — закричав Едуард. — А в тебе багато інших знайомих Едуардів?

– Це поганий жарт, пане, – відповіла Олена.

— Чому жарт?

— У мене справді є чоловік, — відповіла Олена, — і його звуть Едуард. Але він зараз удома і спить. І Ваш голос зовсім не схожий на його. Тому більше сюди не дзвоніть. Інакше я звернуся до поліції.

Олена вимкнула телефон. Едуард замислився.

КІНЕЦЬ.