Інна побачила, що їй телефонує колишній. Спочатку сумно зітхнула, а потім вирішила його розіграти
«Похвалюся,— думав Едуард,— як тепер живу без неї з новою дружиною. Розповім, що скоро до квартири нової в’їдемо. Нехай заздрить і сердиться, що розлучилася зі мною».
— Привіт, — радісно сказав Едуард, почувши голос Інни. – А це я.
«Знову ти, – подумала Інна, яка відразу впізнала голос колишнього. — Та коли ж ти заспокоїшся? Два роки вже минуло, як не живемо разом. Рік уже, як розлучились. А він все дзвонить і дзвонить. Місяця не минає, щоб не зателефонував. І добре б якщо повідомляв щось серйозне. Але ж ні. Все з якоюсь нісенітницею.
Цікаво, що цього разу розповідатиме? Знову молодою дружиною хвалитися стане? Чи про нову квартиру розповість, яку вони купили на стадії будівництва, куди скоро й переїдуть? Ні, щоб про дітей своїх запитати та поцікавитися, як у них справи».
Інна, звичайно ж, могла б і не відповідати, знаючи, що це її колишній дзвонить. Але це допомагало. Едуард у таких випадках починав додзвонюватись з інших номерів.
І тут на думку Інни прийшла кумедна думка.
«Вдаю, що не впізнаю його, — подумала вона. – Або навіть не так. Я скажу, що він помилився номером. Чи ні. Скажу, що… Загалом, говоритиму все, що на думку спаде».
– Привіт, – відповіла Інна. – А ви хто?
— Не впізнала, чи що?
— Не впізнала кого?
– Я – Едуард.
– Едуард? Який Едуард?
– Твій колишній чоловік. А в тебе багато інших знайомих Едуардів?
– Це поганий жарт, пане, – відповіла Інна.
— Чому жарт?
— У мене справді є чоловік, — відповіла Інна, — і його звуть Едуард. Але він зараз гуляє із собакою. І Ваш голос зовсім не схожий на його. Тому більше сюди не дзвоніть. Інакше я звернуся до поліції.
Інна вимкнула телефон. Едуард замислився.
«Це не Інна, – подумав він. — Просто схожий голос. І з чоловіком збіг. А я помилився номером. Або нас неправильно зʼєднали. Подзвоню ще раз».
– Інна, це ти? — одразу поцікавився Едуард.
— Ви знову? – суворо запитала Інна. — Я ж вас попередила. А ось, до речі, і чоловік із собакою з прогулянки повернулися, — зраділа Інна, дивлячись у телевізор. — Едуарде, тут якийсь жартівник надзвонює, поговори з ним…
У цей час по телевізору йшов фільм, у якому головний герой розмовляв із собакою, а собака гавкав. Інна зробив звук телевізора голосніше.
Едуард злякався, швидко вимкнув свій телефон і замислився.
«Зателефоную ще раз, але вже з іншого номера, — думав він. — І подзвоню хитро. По-перше, зміню свій голос. По-друге, попрошу до телефону Едуарда. Ось все й одразу стане на місце».
— Добрий день, а Едуарда можна? — спитав Едуард серйозним і зміненим голосом.
— Едуард тут не живе, ми давно розлучилися, — холодно відповіла Інна. І одразу вимкнула телефон, не даючи можливості Едуарду відповісти.
– Інна, це я! — закричав Едуард, але було вже пізно.
“І що тепер? – думав Едуард. — На цей раз я потрапив туди, куди треба, а поговорити не встиг. Подзвоню ще раз, але тепер уже від самого себе. А з якого номера дзвонити? Подзвоню з того, з якого додзвонився».
— Привіт, — сказав Едуард. – Ніяк не можу до тебе додзвонитися…
– Знову ви! – закричала Інна. — Та скільки можна, зрештою, знущатися з людей…
Едуард знову почув чоловічий голос і гавкання собаки. Він швидко вимкнув телефон і перехрестився.
«Зараз-зараз, — думав він. – Зараз. Я тільки зберуся з думками і… Я подзвоню. Ось тільки кому та з якого номера? А якщо тепер не самому зателефонувати, а дружину попросити? Так і зроблю”.
Едуард звернувся із проханням до Олени.
— Навіщо мені дзвонити твоїй колишній? – не зрозуміла Олена.
— Ну, що тобі, чи важко? — спитав Едуард.
– Неважко. Але я не розумію, навіщо?
— Хочу в неї щось дізнатися.
– Що дізнатися?
— Чи була вона одружена з Едуардом.
– Ти в своєму розумі?
— Тобі важко спитати? Так?
— Мені не важко, але…
— Просто зателефонуй і спитай у неї, чи вона та, яка була колись одружена з Едуардом. І все. І якщо вона скаже, що була, ти одразу передай мені телефон. Увімкни телефон на гучномовець.
Олена зателефонувала Інніі. Запитала все, як попросив її Едуард.
– Чому була? – відповіла Інна. — Ми зараз разом.
Олена простягла телефон чоловікові.
— Це не та Інна, — сказав Едуард, забираючи у дружини телефон і вимикаючи його.
– Як не та? Я що, голоси твоєї колишньої не знаю, чи що? Це вона.
— А я тобі говорю не вона. Чула, там собака гавкав. А у моєї колишньої жодних собак немає. У них дуже схожі голоси. Так буває. Дзвони тепер із цього телефону.
– А що сказати?
– Що сказати? — Едуард замислився. – Що сказати? Не знаю навіть, що сказати. Бо невідомо, на кого ми потрапимо. Зробимо так, як тільки вона відповість, ти спитай, чи є у них собака.
— А собака тут до чого?
— Не зли мене, Олено. Просто спитай і все. І увімкни на гучний.
Олена набрала номер і запитала.
– Немає у нас жодного собаки, – відповіла Інна.
Едуард вихопив телефон у дружини. Але було пізно. Інна вже вимкнула телефон.
— Зробимо ось що, — сказав Едуард. — Зараз ти подзвониш і скажеш, що…
— Нічого я не збираюся робити, — сказала Олена. — Сам дзвони, якщо тобі треба. А мене у свої брудні справи не втручай.
Відповідь дружини Едуарду не сподобалася. Слово за слово і вони серйозно посварилися. А закінчилося тим, що Олена вигнала Едуарда зі своєї квартири.
Едуарду більше нічого не залишалося, як поїхати до мами.
Сидячи на маминій кухні, він знову спробував додзвонитися до Інни. Але в нього нічого не вийшло. Результат був той самий. Або він потрапляв не на ту Інну або не встигав тій Інні сказати навіть слово.
Тоді Едуард вирішив зателефонувати до Олени і розповісти їй, як жорстоко вона помилилася, посварившись з ним.
— Привіт, — радісно сказав Едуард, почувши голос Олени. – А це я.
– Привіт, – відповіла Олена. – А ви хто?
Едуардові стало тривожно.
— Не впізнала, чи що? — спитав він.
— Не впізнала кого?
– Що за жарти? Я – Едуард.
– Едуард? – відповіла Олена. – Який Едуард?
— Твій чоловік, — закричав Едуард. — А в тебе багато інших знайомих Едуардів?
– Це поганий жарт, пане, – відповіла Олена.
— Чому жарт?
— У мене справді є чоловік, — відповіла Олена, — і його звуть Едуард. Але він зараз удома і спить. І Ваш голос зовсім не схожий на його. Тому більше сюди не дзвоніть. Інакше я звернуся до поліції.
Олена вимкнула телефон. Едуард замислився.
КІНЕЦЬ.