Ініціатором розмови з Наталею Павлівною була саме я. Я мала дізнатися у свекрухи, що таке почало відбуватися з моїм чоловіком після нашого весілля – Юрка наче підмінили. Напекла я налисників і пішла до свекрухи на чай. Ох і розмова ж вийшла!

Одразу скажу, що мама мого чоловіка дуже хороша людина і завжди на моєму боці. МИ з нею дружити почали ще тоді, коли тільки зустрічалися з Юрком. І ще тоді, на другій чи третій нашій зустрічі, вона попереджала мене про те, що її син не такий простий, яким здається на перший погляд.

Я думала вона жартує, а виявилося – правда. Ех, якби я повірила свекрусі раніше!

Свекруха виховувала мого чоловіка сама, бо рано овдовіла. Звичайно, вона про нього дуже турбувалася і він мабуть звик до такого. Я ж трохи інша, ну тобто я ж йому не мама.

Одразу після весілля Юрко став якимось надто зосередженим, дорослим, уявив, що він такий собі бос в родині, який керує всіма процесами.

Почав хитати права, хоч ми й живемо в моїй квартирі.

«Оленко, постіль щодня треба міняти! І я хочу, щоб у нас вдома фіранки завжди були чистими, як у мами. А чому на балконі так багато непотрібних речей?» і так далі.

З якої радості Юрко раптом вирішив, що я маю у своїй квартирі стати прибиральницею? Але колишній Юрко кудись зник, залишився тільки якийсь буркотун. А ще я дізналася, що всі наші спільні друзі – легковажні і нічого в цьому житті не розуміють, навіть ті, які працюють набагато більше за нас.

І з ними всіма спілкуватись взагалі неможливо. Ось так.

Можу ще навести вам чимало прикладів, це буде легко, бо Юрко з кожним днем розкривався для мене все з новою непривабливої сторони. Хоча у шлюбі я лише півроку. Що ж буде далі?

І я вирішила запитати у своєї свекрухи, чому її син так змінився після того, як ми одружилися.

Ініціатором розмови з Наталею Павлівною була саме я. Я мала дізнатися у свекрухи, що таке почало відбуватися з моїм чоловіком після нашого весілля – Юрка наче підмінили. Напекла я налисників і пішла до свекрухи на чай. Ох і розмова ж вийшла!

Сказати, що після цього мені полегшало? Ні. Просто я дізналася деякі подробиці з його дитинства, а що з усім цим робити – не розумію.

Так ось, Юрко ріс без батька, тому раніше він намагався бути чоловіком у будинку. Тож міг на матір підвищити голос, вимагати, щоб вона робила те чи інше. ЗА тепер він командує мною.

А що далі буде? І ще: він завжди говорив своїй мамі, та й мені натякав, що його діти повинні завжди ходити по струнці і називати його, батька, тільки на «ви».

Я думала, він жартує. Проте ні. І тепер я стою перед вибором. Тому що так чи інакше, а ми родина і до дітей у нас дійде, я в цьому впевнена. Але чи хочу я бути разом з такою людиною? Я не знаю. Тож мені дуже сумно.

Не знаю навіть, у кого просити поради.

Джерело