Про те, що чоловік має коханки Інга знала. А на що розраховувати, коли твій чоловік за тебе молодший і працював фітнес-тренером. Тільки її зараз все влаштовувало. Вона звикла до статусу сильної жінки, у якої молодий та гарний чоловік.

Чоловік пурхав довкола дружини, коли вона приходила додому. З ним було приємно вийти у світ. Вона чудово усвідомлювала, на що пішла, погоджуючись на пропозицію Віктора одружитися. Та й як устояти, коли такий чоловік проходу не дає. Він умів залицятися професійно.

Інга познайомилася з Віктором у фітнес-клубі, куди жінка пішла упорядковувати себе після народження сина. Чоловіка Інги не стало через кілька днів після процедури, на яку вони зважилися за кілька років безуспішних спроб народити дитину. Коли вона прийшла в спортзал, то внутрішні переживання вже вляглися, але тіло відображало все, що жінка пережила. Вона спокійно жила із сином та бізнесом, який колись вони з чоловіком разом піднімали.

А тут Віктор, який оточив турботою Інгу та її синочка. Так, молодше на 8 років, але йому вже не двадцять. Але як ділова жінка, вона себе підстрахувала шлюбним договором, хоча Віктор запевняв її у своїх найщиріших почуттях.

Шлюб тривав уже п’ять років. Інга вже багато до чого звикла. Чоловік періодично заводив нову коханку із відвідувачок фітнес-зали, яку пару років дружина йому купила. Віктор переживав, що на тлі дружини він виглядає як бідний родич, тож жінка і прикупила такий заклад. Нехай тішить своє самолюбство.

Загалом потихеньку жили. На поведінку чоловіка Інга очі заплющувала, бо він цілком “відпрацьовував” свій статус, та й якось іншого вже не хотілося. Її все влаштовувало до одного моменту.

Інга сиділа в офісі. Затрималася трошки на роботі. Сина мала забрати з саду няня. Після за розкладом у хлопчика гурток малювання. Отже, коли Інга приїде додому, син тільки повернеться із занять. Тож можна попрацювати.

У кабінет заглянула секретарка.

-Інго Миколаївна, там до вас якась дівчина заявилася. Просить зустрічі. Добре, хоч я не встигла піти.

-Ну пусти. Побачимо, хто там хоче зі мною поспілкуватися. А сама йди додому. Пізно вже.

-До завтра. – Дівчина покинула кабінет начальниці.

До кабінету зайшла молода дівчина.

-Добрий вечір. – Інга одразу зрозуміла хто це і навіщо вона прийшла. Типова пасія чоловіка.

-Та що ви за жінка така? У вас що гордості нема? Ви вже не молода! Як вам не соромно сидіти на шиї у чоловіка? Він же через благородство з вами не розлучається! Переживає, що ви не пререживете!

Інга мовчала. Їй було дуже цікаво послухати, що чоловік наплів черговій коханці. Ну, реально цікаво. Тільки ось від слів дівчини у неї аж брови піднялося від подиву.

-Я так розумію, ви у нас “велике кохання Віктора?” – Інга спокійно збирала папери на столі, бо зрозуміла, що після такого працювати вона не зможе.

-Так! – Дівчина продовжила свій заготовлений монолог. – Вітя мене любить! Як вам не соромно тримати його біля себе! Він гідний щастя! – Вона не замовкла. – А ви його не варті! Він витяг вас із бідного життя, прихистив з дитиною, а ви йому на шию сіли.

Інга глибоко зітхнула.

-Іди-но ти геть з мого кабінету. – Голос Інги був як завжди спокійний. – Якщо тобі так потрібен твій Вітя, то йди й забирай. Інакше зараз охорону виклику. – Для переконливості Інга взяла трубку в руку.

-Ви йому не потрібні. – Дівчина поспішила залишити кабінет Інги.

-Здається час і справді стати гордою. – Інга прибрала папери у стіл і пішла додому.

У хаті було тихо. Сина ще не привезли із занять. Чоловіка вдома не було, що не дивно. Він міг затримуватися у фітнес-залі допізна.

Віктор повернувся додому в районі одинадцятої ночі. Він був у гарному настрої.

-Інго, а ти чого не спиш? Тобі ж завтра на роботу? – Віктор здивувався, побачивши дружину у вітальні на дивані, замість ліжка.

-Поговорити хотіла.

-Що трапилося?

-У мене тут гостя на роботі була. Стверджує, що у вас там неземне кохання, а я тобі заважаю. І я, як порядна жінка, повинна тебе відпустити і не сидіти на твоїй шиї.

-Що ти таке говориш? – Віктор змінився на обличчі. – Та вона навмисне прийшла до тебе і на мене наговорила, бо я їй не відповів взаємністю. Я люблю тільки тебе.

-Значить ти знаєш про кого йдеться. – посміхнулася Інга.

-Вона сама до мене залицяється. А я їй казав, що маю кохану дружину. – Віктор кинувся до дружини в ноги. – Мила, мені крім тебе ніхто не потрібний. Чесне слово.

-Знаєш Вітя, мені твоя дівчина порадила мати гордість. Ось дуже хочеться наслідувати її пораду. Набридло заплющувати очі на твоїх дівчат. Я ж знаю, що це в тебе не перша. – Інга говорила трохи стомленим голосом. Вона справді втомилася від усього цього фарсу.

Віктор несподівано випростався і на його обличчі з’явився не найприємніший вираз обличчя.

-Думаєш, що можеш мене просто так виставити? Я п’ять років жив з тобою. Давно вже не молодою жінкою! Думаєш ти комусь, крім мене, потрібна? З такими як ти тільки через гроші і живуть.

Інга навіть не здивувалася, що Віктор таке скаже.

-Саме так. Гроші мої. Тож йди до своєї дівчини. – Інга встала з дивана. – Речі свої отримаєш завтра. Сьогодні я не маю бажання тебе бачити.

-Ти не можеш мене виставити! – Віктор зовсім не хотів втрачати своє джерело прибутку.

-Цей будинок моє дошлюбне майно. Тож йди. Так і бути, машину не забиратиму в тебе. – Інга вказала йому на двері. – Чи мені охорону викликати?

У будинку охорони не було, але була охорона котеджного села, в якому і був будинок Інги.

-Я до суду подам. Заберу у  тебе все до копійки! – Віктор ображено подивився на Інгу і вийшов із дому.

Наївний, подумала Інга. Спільного майна у них не було, окрім фітнес-залу і те записано на Інгу. Фірма записана на сина у спадок. Грошей на рахунках також не було. Тож суд її не хвилював, та й шлюбний договір ніхто поки що не скасовував.

Далі цілком очікуваний сценарій. Віктор ходив до Інги. Просив, щоб Інга заплатила йому за ті роки, що він витратив на неї, бо в судді йому нічого не дісталося. Навіть його дівчина прийшла, сказала, що Інга зіпсувала життя її Віті і обібрала його до нитки. Але жінці було вже байдуже. У ній прокинулася гордість.

Разом з гордістю, що прокинулася в Інзі, прокинулася і жінка, яка колись пішла, разом з коханим чоловіком. Віктор дуже грамотно не давав їй прокинутися, тримав у певних рамках невпевненої в собі жінки.

До нових відносин жінка не прагнула, але вона зрозуміла, що перш за все варто навчитися любити себе, а вже потім прийде все інше. А поки вона займатиметься найважливішим у своєму житті – сином та його майбутнім.

КІНЕЦЬ.