Ілля сидів за своїм комп’ютером, переглядаючи інтернет, коли його погляд зачепила яскрава реклама. “Ідеальне авто за низькою ціною! Унікальна пропозиція!” — говорив напис, а під нею виблискувала фотографія машини, яка виглядала немов вийшла прямо з його мрій. Гладкі лінії, стильний дизайн, значні характеристики – вона здавалася ідеальною. Ілля довго розглядав цю красу, відчуваючи, як внутрішній двигун його пристрасті набирає обертів. Він завжди мріяв про таку машину, але його довга зміна роботи та сімейні обов’язки завжди піднімали бар’єри перед цією мрією. Тепер же тут була можливість, яку він вважав за доленосну.

“Дивися, люба,” сказав Ілля своїй дружині, підносячи екран комп’ютера ближче до неї. “Я думаю, це може бути ідеальним рішенням для нас.” Дружина, Марина, глянула на екран і на мить завмерла. Її невиразні побоювання перетворилися на впевненість. Вона знала, що все надто добре, щоб бути правдою, і вона не могла мовчати. “Ілля, стривай,” сказала вона з серйозним виразом. “Тут щось не так. Ціна надто низька, щоб бути правдою. Це може бути шахрайство.” Ілля знизав плечима, не зважаючи на її слова. Його погляд був спрямований на мрію, і він уже почав уявляти себе за кермом цієї краси. “Ти завжди така обережна,” кинув він, майже зневажливо.

“Це реальна пропозиція, подивися на фото!” Марина зітхнула. Вона знала, що боротися з упертістю Іллі було марно. Вона зробила останню спробу. “Давай хоча б зв’яжемося з продавцем, поставимо питання, дізнаємося більше про машину,” запропонувала вона, сподіваючись, що хоча б так Ілля зрозуміє ризики. Але Ілля вже все вирішив. Він клацнув на кнопку “Купити” і почав заповнювати дані для замовлення. Угода надто швидко здійснювалася , а його мрія була все ближчою. За кілька днів машину було доставлено. Ілля радісно вибіг надвір, щоб побачити своє нове придбання, але його радість швидко згасла. Машина, що здавалася ідеальною на фотографіях, була занепала і в поганому стані.

Фарба потріскана, колеса зношені, а характеристики виявилися далекі від обіцяних. Ілля почував себе розчарованим та обдуреним. Він зрозумів, що Марина мала рацію, і бажання купити мрію за низькою ціною обернулося дорогим уроком. Усі сумніви та застереження дружини виявилися виправданими. З глибоким зітханням, Ілля глянув на Марину, вловивши в її очах співчуття і трохи “я тебе попереджала”. Він знизав плечима, спробував усміхнутися, і вони разом попрямували назад до будинку. Цей досвід, хоч і гіркий, навчив Іллю цінувати не лише мрії, а й турботливу увагу дружини, яка завжди залишалася поруч, навіть коли він не хотів її слухати.

КІНЕЦЬ.