Ще перед весіллям Ігор із Лєною домовилися, що домашні справи робитимуть разом, порівну розділивши обов’язки. — У нас рівноправність!

Рівні права та однакові обов’язки! — казав Ігор. Ось коли прийшов час, з’ясувалося, що Ігор по-своєму розумів виконання обов’язків. Будній день. Прийшли із роботи. Черга Ігоря приготувати вечерю. Він зварив куплені в магазині пельмені.

Коли те саме спробувала провернути Олена, Ігор скорчив пику: — Хіба це вечеря? Краще б ти відбивні засмажила. — Ось ти й посмажиш їх завтра, — відповіла дружина.

– Без проблем, – відповів чоловік. І наступного дня прийшов додому пізно… Субота. Олена збирається прасувати, а чоловік має вимити підлогу.

— Я зараз, — сказав Ігор. — Тільки ти винеси стільці з кухні, налий води, дістань швабру…

Олена створила всі умови, щоб чоловік взявся до роботи. Зробив. – Готово. Можеш вилити воду з відра і заносити назад стільці. Через тиждень. Ігорю прасувати білизну. Але і це у нього не виходить. — Давай ти візьмешся за прасування, а я сантехніку у ванній почищу, — запропонував Ігор. Олена погодилася.

Тільки взялася за прасування, як чоловік заявив: — Та не дуже й брудна у нас сантехніка. Можна і не мити… Якось Олена попросила чоловіка звільнити коридор від взуттєвої полиці, щоб вона змогла промити там підлогу.

— Взялася за миття підлог у передпокої, так сама там все і роби. Нема чого свою роботу на мене скидати! — відчитав її чоловік.

Олена недовго витримала таку «рівноправність», і одного чудового дня просто зібрала свої речі і пішла від Ігоря до мами На запитання знайомих: — Чому від тебе дружина пішла?

Ігор відповів: — Хотіла, щоб я за неї всю роботу по дому робив. Не на того напала. Нехай іншого дурника шукає!

КІНЕЦЬ.