Мене звати Оксана, і ось вже п’ять років я живу з Ігорем, своїм чоловіком. Якщо чесно, я до цих пір не можу зрозуміти, як саме так сталося, що я опинилася з ним, але ось ми разом. Ігор, звісно, з виду — ідеальний чоловік: успішний, харизматичний, у нього завжди є для всіх гарні слова. І всі його люблять. А от вдома — це зовсім інша історія. Вдома він — справжній циркач.

І якщо чесно, я вже давно зрозуміла, що в нього є хтось на стороні. І не одна. Але ось це мене більше аніж все інше і дивує. Ігор — святоша на людях, а вдома… Мені здається, що він не розуміє, що я все знаю.

Але давайте я розповім все по порядку, щоб ви зрозуміли, чому я вирішила врешті-решт поставити крапку в цій історії

Того дня я прийшла додому, як завжди, після роботи. Я відчинила двері і побачила, як Ігор стоїть на кухні, а поряд з ним — купа брудного посуду, і він, як звичайно, намагається виглядати, наче влаштував тут театральне дійство.

— О, ти вже вдома, — сказав Ігор, повертаючись до мене з усмішкою, на яку я вже давно не реагувала. — Як на роботі? Все добре?

Я прикинулася, що нічого не помітила, і відповіла просто:

— Та, як завжди. Нічого нового.

Але я помітила його одяг — на ньому був костюм, але виглядав він… не зовсім нормально. Моя інтуїція підказала, що він щось приховує.

— Що сталося, Ігорю? — запитала я, намагаючись не звертати уваги на його явно невеселий вигляд.

Того ж вечора, коли Ігор пішов на черговий «робочий захід», я вирішила провести невелике розслідування. Зазвичай я не люблю вдаватися до таких методів, але я вже не могла терпіти ці таємниці, ці брехні, ці безкінечні пояснення.

Я відчула, що в його телефоні, ймовірно, є щось, що не повинно було потрапити в мої руки. І як тільки він вийшов, я взяла його мобільний — як раз тоді, коли він був на дзвінку з якоюсь «Олею», що спокійно відгукувалася на його звертання.

«Я ще не забула про те, що ми говорили, Ігорю», — чула я з другого кінця. Я відчула, як моє серце почало битися швидше.

Я не витримала і вирішила все перевірити.

Коли Ігор повернувся додому, я вже знала, хто ця «Оля» і чому її голос звучав так знайомо. І, чесно кажучи, я вже не хотіла більше слухати ці вигадки.

-Ігорю, — я почала, коли він зайшов до квартири. — Я хочу поговорити.

Ігор подивився на мене, посміхнувся, ніби нічого не сталося, але я відчула його напруження.

— Про що, кохана? — він намагався виглядати спокійно, але я вже знала, що відбувається. Він прикинувся, що не помітив моєї серйозної манери.

— Про твою «Олю», — я витримала паузу, щоб подивитися, як він відреагує.

Очі Ігоря миттєво змінилися, і він сів на диван, наче не знаючи, як відповісти.

— Оксана, я не знаю, про що ти… — почав він, але я була вже на межі.

— Ігорю, я все знаю, — сказала я. — Я знаю, що ти мені зраджуєш, і не тільки з нею. Мене це вже не дивує, але я хочу, щоб ти зрозумів, я не готова більше бути твоєю «дружиною за замовчуванням»!

Ігор підняв на мене очі. Він не міг повірити, що я насправді дізналася про все. Його обличчя стало червоним, і він почав швидко говорити:

— Оксана, ти не розумієш! Це просто… просто випадковість! Я не хотів цього! Повір, я все зміню! Обіцяю, я тебе люблю! Це не те, що ти думаєш!

— Любиш? — я сміялася, але в моєму голосі було більше розчарування, ніж сміху. — Любиш? І як це виразно виглядає на людях! Ти ж святоша на роботі, ти все робиш для того, щоб показати, яким ти є ідеальним чоловіком! А вдома… Ти просто циркач!

— Оксана, будь ласка, послухай, це не так, як ти думаєш! Я не можу так жити! — Ігор почав ходити по кімнаті, нервово стискаючи кулаки. — Я зроблю все, що ти захочеш. Тільки не йди від мене.

Ігорю, — я підійшла до нього і зупинилася. — Все, що ти можеш зробити, — це зібрати свої речі і піти, а потім подумати, чи хочеш ти повернутися до мене, чи залишитися зі своєю «Олею».

Він замовк і дивився на мене, не знаючи, що робити далі. Від цього погляду я зрозуміла, що наші стосунки вже не ті, що були колись. Ігор не знайшов слів, щоб виправдатися, і я не стала його переконувати

Це був переломний момент. Я вирішила, що більше не буду спостерігати цей  цирк. Я не могла жити з людиною, яка в один момент на людях виглядає, як ідеальний чоловік, а вдома — як актор на сцені, який грає свою роль.

Ігор залишив квартиру, а я просто закрила за ним двері, відчуваючи, що нарешті зробила правильне рішення.

Це була моя перемога. Не над ним, а над своїми ілюзіями.

Джерело