Аліса розуміла, що останнім часом зовсім була безсоромна. Вона моталася до Грицька, як до себе додому, зовсім забувши про те, що її вдома чекали чоловік та син.

Можливо, Мишко вже про все здогадувався, але вигляду не подавав, а Аліса мліла від однієї думки про Грицька і про те, що може раптом його не побачити.

-Іди від чоловіка, – у пориві казав Григорій, обнімаючи Алісу.

Вона дуже до нього хотіла, але хитала головою і опиралася.

-Я не можу, адже там Ігорчик. Як він? Захоче з батьком залишитись, я його зовсім бачити не буду.

Григорій гарячкував:

-Ти його й так не бачиш. Сидиш у мене постійно, все одно Мишко все на собі тягне: і господарство, і дитину.

-Щоо?! – Аліса не вірила своїм вухам.

– Ти мене що, хочеш виставити поганою дружиною? – ображено запитувала вона.

-Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Зрозуміло? Щоб мого сина виховувала, а не бігала з дому в дім, не ховалась і не брехала. Тобі самій не набридло?

-Набридло, але інакше поки ніяк, – зітхала Аліса, а Григорій сердився і дорікав їй у тому, що пора б вже їй бути розсудливішою і вирішити, чого вона насправді хоче: стабільного шлюбу і сім’ї, або ж стосунків на стороні та пов’язаних з ними обману і зради.

-Я ж теж у такому стані весь час, – казав Григорій Алісі, – ти і не зі мною, і не з ним. Водночас ти і з ним, і зі мною. Тяжко це все, Алісо, зрозумій. Адже мені вже тридцять п’ять, я свою сім’ю хочу, дітей своїх.

Аліса зітхала, бігала між будинками, але не могла визначитися.

-Ти так себе зовсім заганяєш, – говорила Алісі її подруга Валя, – зв’язалася з цим Грицьком, ніби він святий якийсь, якого не можна ні покинути, ні на якийсь час залишити.

-Якщо кину, то буду жалкувати, – відповіла Аліса. – А якщо залишу на якийсь час, там відразу охочі на нього з’являться.

-Боже мій, Алісо, які охочі! – Валя була вражена міркуваннями подруги. – Кому він потрібний? Тільки тобі, мабуть?

Аліса так не вважала. У Григорії вона бачила гарного чоловіка, про якого мріяли багато жінок. Чоловік був при роботі, при грошах, у нього була своя окрема квартира, та й гульбанив він лише на свята.

Мишко ж працював то на одному місці, то на іншому, за здоров’ям особливо не стежив, красою не виблискував, та й гульбанив він набагато більше за Григорія.

Натомість у Аліси був із Михайлом спільний син, що було ще однією вагомою причиною для того, щоб залишатися поряд із чоловіком.

-Я заплуталася зовсім, – скаржилася Алісі Валі, а та тільки руками розводила.

-А чого ти хотіла? Завела роман на стороні, чоловіка за ніс водиш, зраджуєш, а тепер заплуталася вона! Розплутуйся давай. Облиш ти вже цього Гриця, повернися в сім’ю, стань зразковою дружиною.

Колись Аліса і справді була зразковою дружиною. Любила Мишка, чекала його з роботи, мріяла народити йому щонайменше трьох дітей. Куди тільки всі ці добрі наміри поділися?

Аліса втомилася бути гарною для чоловіка, який особливо сильно цього не цінував. Так, Мишко був їй вірний, він готував часто, займався з сином, але як чоловік він все менше і менше цікавив Алісу. Точніше було сказати, що її інтерес до Михайла, як до чоловіка зник остаточно.

Був Грицько. Людина, з якою Аліса познайомилася більше трьох років тому, якій довго відмовляла, а потім жалкувала через те, що прогаяла стільки часу на те, щоб демонструвати свою недоступність. Нерозумна жінка, та й годі! Скільки ночей було втрачено, скільки ласок, скільки добрих слів!

Аліса була закохана по-справжньому. Саме Гриця вона вважала чоловіком своєї долі, а Михайло був чоловіком, перед яким у неї був подружній обов’язок. Загалом, що з одного, що з іншого боку, виходило, що Аліса виходу знайти не могла.

-Вже сам би він підійшов мені і сказав, що про все знає, – говорила Аліса Григорію, маючи на увазі чоловіка.

– Адже Мишко про все здогадується, тільки мовчить. Мовчить, а мені від цього так тяжко.

-А сама сказати не можеш? – усміхнувся Грицько.

– Що – язик не повертається?

Аліса кивнула і уткнулася в плече коханого чоловіка. Колись цей роман здавався їй несерйозним, негідним, щоб ризикувати своїм шлюбом. А тепер шлюб під загрозою, і швидше за все, Алісі доведеться піти від Михайла.

Але чи буде радий Грицько тому, що вона ось так заявиться до нього назавжди? Одна справа – просто зустрічатися іноді, і зовсім інша справа – жити постійно разом, не розлучаючись і поринаючи в побут з головою.

Минуло кілька тижнів з тієї розмови з Грицьком, і Аліса зрозуміла, що щось не так. Звичайно, у статусі вагітної вона була вже давно, Ігорчику було вже п’ять, але сплутати вагітність з чимось іншим Аліса не могла. Купила тест, і він показав факт її наявності. Аліса була вагітна, тільки ось від кого – це було окреме питання.

Зрозуміло, першою людиною, якій Аліса повідомила про свою вагітність, був Грицько.

-Вагітна? Як же так? А якщо від мене? У тебе що з чоловіком нічого не було?

-Було… – відповіла Аліса, трохи розчарована реакцією Грицька.

Вона чекала побачити в його очах радість, а він ставив такі дивні запитання. Сам же просив її народити дитину, хотів з нею мати спільну сім’ю, а тепер начебто їй це зовсім не треба.

-Ну ось, виходить, що батьківство ще треба довести, – сказав він, а Алісі в цьому місці хотілося просто розвернутися та піти.

Так вона і вчинила, тільки трохи пізніше, після того, як ще раз переконалася в тому, що Грицько не збирається порушувати питання вагітності. А доводити батьківство Аліса не збиралася, зрештою, у неї є чоловік, який і буде батьком дитини, якщо Гриця щось не влаштовує.

Аліса довго не наважувалася сказати Мишку про своє становище. Вона була впевнена в тому, що батьком дитини був її коханець, а не чоловік, тому треба було зібратися з духом, щоб оголосити Мишкові цю новину.

-Мишко, а як ти поставишся до того, що в нас може бути ще одна дитина? – обережно запитала вона, а потім побачила на обличчі чоловіка посмішку.

-Ти серйозно? Вже?

Мишко не став запитувати, як так вийшло, що вони примудрилися зачати дитину, він просто зрадів і активно виявляв свою радість. Алісі було ніяково перед чоловіком, вона не знала, як їй вчинити і що робити. Грицьку дзвонити не хотілося, бачити його вона теж чомусь не хотіла.

Він сам на зустрічах не наполягав, а Алісі було від цього водночас і гірко, і спокійно. Тепер вона буде з чоловіком, тож доля так розпорядилася.

Пішла на перше обстеження, а там лікар, довго водячи приладом по її животу, хмурився і щось шепотів собі під ніс.

-Щось не так? – схвильовано запитала Аліса, якій не давав спокою вираз обличчя лікаря.

-Ви тільки не хвилюйтеся… Зараз я все поясню…

Аліса була схвильована. Її направили на додаткове обстеження, а вона вже, плачучи і розмазуючи сльози по обличчю, дзвонила Михайлу:

-Мишко, у нашого малюка може бути щось не так. Що робити?

-Заспокойся! – спокійно відповів чоловік. – Візьми себе в руки, заспокойся і тримайся. Тобі не можна хвилюватися, пройдеш обстеження і дізнаєшся про те, що з дитиною все гаразд.

Поклавши трубку і трохи заспокоївшись, Аліса зателефонувала Грицьку.

-Я була на обстеженні, – одразу сказала вона. – У дитини щось ніби знайшли. Ти – батько, і я вважаю, що ти маєш про це знати.

-Я тільки можливий батько, – відповів Грицько. – Але я впевнений у тому, що у моєї дитини нічого такого бути не може.

Аліса посміхнулася. Грицько чудово показав своє обличчя, більше дзвонити йому вона не буде, турбувати його і турбуватися про нього теж.

На додаткове обстеження пішло чимало часу. Генетик підтвердив відсутність будь-яких відхилень у малюка, а через шість місяців Аліса народила здорового хлопчика. Вона залишилася з Мишком і ні на мить не пошкодувала про це. Грицько дзвонив їй, шукав із нею зустрічі, але Аліса була твердо впевнена у тому, що стосунки з ним були лише помилкою.

Гуляючи в парку з дитиною, Аліса вона випадково побачила Грицька. Він ішов не один, під руку його тримала якась пані, яка, мабуть, прийшла на зміну Алісі. Вони пройшли повз одне одного і треба було бачити витягнуте обличчя Грицька, який звернув увагу на усмішку своєї колишньої коханки.

Він знайшов її в парку через кілька днів, вичікував її там, а потім сам підійшов і спитав:

-Ти народила?

-А що це непомітно? – розсміялася вона у відповідь, – Так, у нас з Мишком народився хлопчик. Зріст п’ятдесят два, вага три-триста. Гарний і здоровий. Приймаю вітання!

-Вітаю, – відповів Грицько, а сам усе намагався побачити обличчя немовляти, яке могло б бути його сином.

-Якщо тобі цікаво знати, чи ця дитина має відношення до тебе, то я відповім коротко і ясно: ні. Це син Михайла, це навіть у документах прописано.

На обличчі Грицька майнуло щось на кшталт полегшення, і Аліса знову посміхнулася.

Побажала йому удачі, а потім пішла геть, відвозячи додому сина і поспішаючи приготувати вечерю до повернення Мишка та Ігорчика.

Їй хотілося цього, вона отримувала від цього насолоду, і вона була щаслива…