Зі своїм чоловіком, Віктором, ми прожили два роки. Раніше ми майже ніколи не сварилися, але останнім часом сваримося майже кожен день. Моя подруга, Ірина каже щоб я не терпіла і подавала на розлучення.

Ірина – моя найкраща подруга, яка теж розлучилася зі своїм чоловіком в минулому році. Він хотів щоб вона весь час сиділа вдома і займалася хатніми справами, навіть в клуб або кафе не дозволяв з подругами піти. Як з таким можна жити.

Ось і мене Віктор дорікав, що я мало часу йому приділяю, що не нагулялась, що в нічний клуб з дівчатами ходимо, та й подругою дорікати став, мовляв, чоловіка Ірина не трималася, а тепер і мене на це прирікає. Я захищала подругу, адже я її знаю дуже давно і впевнена, що поганого мені вона не порадить. Загалом, ми з Віктором розлучилися.

Але коли я отримала свідоцтво про розірвання шлюбу, на душі було якось недобре і порожньо. Мною оволоділи спустошеність, смуток і жалість. Я стала замислюватися чи правильно вчинила. Але довго сумувати не довелося, в гості до мене зайшла Ірина. Вона посміхалася і вітала мене з довгоочікуваною свободою.

У той же вечір Ірина запропонувала піти в клуб і відзначити розлучення. Ми веселилися і танцювали під ритми сучасної музики. Я вже і забула про недавню депресію. Правда, як тільки до мене підійшов хлопчина з пропозицією познайомитися, моментально дала йому відсіч. Наші походи по клубах повторювалися щотижня.

Ірина не втомлювалася від гучних вечірок і нових знайомств. Мені ж навпаки, все це стало набридати. Я навіть почала нудьгувати за Віктору і сімейного життя. Відкрила комп’ютер, зайшла до нього на сторінку. Я мало не впала, на одній з фотографій Віктор стояв з красивою дівчиною! Як же так!? Я всіх кавалерів відкидаю, а він час даремно не втрачає!

Я була вражена. Я подзвонила Ірині, щоб поплакатися їй, але вона тільки сказала, що я сама винна, що покинула його. Втішати мене не входило в її плани, Ірина поспішила зі мною розлучитися, посилаючись на термінові справи. Після мого розлучення, ми з Іриною віддалилися один від одного. Я розуміла, що у нас з нею різні інтереси.

Я хотіла сім’ю, дітей, а вона розваги з друзями. І навіщо я розлучилася з Віктором. Тільки тепер я почала розуміти, що втратила. Я довго не могла зважитися зателефонувати Віктору. Але, зібравшись, я все-таки набрала його номер. Він явно не очікував і здивувався дзвінку.

Потрібен був привід, і я придумала проблему, як ніби не можу знайти сережки, можливо вони залишилися у нього. Ми продовжили спілкуватися і так розговорилися, що вирішили зустрітися.

Виявилося, що дівчина на фото – колега по роботі, а знімок був зроблений в день її наро дження. Ніби як і ревнувати вже ні до чого, але як подумаю, що у нього може хтось бути, аж гидко робиться. Я до сих пір люблю свого чоловіка і лише після розлучення усвідомила на скільки сильно.

Жодна подруга ніколи не зможе замінити його. Зараз ми починаємо все заново і в найближчому майбутньому, я сподіваюся, знову будемо разом.

КІНЕЦЬ.