Чоловік приховав від мене, що він має дитину від першого шлюбу. Ми з майбутнім чоловіком познайомилися не дуже романтично – на сайті знайомств. Гарний, розумний, підтягнутий чоловік 32 років. Ми відразу порозумілися, а після першої зустрічі я закохалася без пам’яті.

Намагалася не квапити події, дізнатися про нього, більше розмовляти. Були і побачення, і букети квітів, кафе, прогулянки. Я спочатку знала, що він зовсім не багатий. Нерухомості своєї у нього не було, тільки недорога машина, але мене це й не хвилювало. Він казав, що багато років допомагає грошима своїм старим батькам, тож нічого й не нажив.

Незабаром ми почали винаймати квартиру разом, а вже через пів року він зробив мені пропозицію. Відносини розвивалися стрімко, але я довіряла йому і шалено кохала цю людину. Він був такий дбайливий, добрий і ніжний. У всьому допомагав мені, ніколи не підвищував голосу. Познайомив мене зі своєю сім’єю, яка привітно мене прийняла.

Після цього зіграли скромне весілля на 20 людей. Будували плани, багато думали про наше майбутнє. Ще через рік мій, уже на той момент чоловік, вирішив змінити роботу. Сказав, що йому запропонували добру посаду в іншому місті, і оскільки нас особливо нічого не тримало, ми вирішили поїхати.

Робота і справді була непогана. І хоча в новому місті рівень життя був вищим і дорожчим, ми швидко звикли і стали освоюватися. Я теж знайшла роботу, почала паралельно вчитися на курсах кулінарії. Ми взяли кредит на житло, планували спільного малюка. Загалом все було просто чудово, але лише доти, доки мені не зателефонували.

Я не знаю, звідки вона взяла мій номер, але факт залишався фактом. Мені зателефонувала його колишня дружина, про наявність якої я навіть не знала. Вона кричала в слухавку про те, що її дитина голодує, поки ми розважаємось. Чи не соромно нам так жити. Вона обзивала останніми словами мене й чоловіка.

Щоб довго не розписувати, поясню одразу те, що дізналася згодом. У чоловіка, виявляється, була дитина від першого шлюбу. Поки він був у рідному місті, він справно платив аліменти, зрідка бачився з ним, але, як тільки ми переїхали, став прострочувати з платежами.

Зарплата у нього була хороша, і він просто не хотів перераховувати так багато грошей колишній дружині, тож відправляв на 2 тисячі менше прямо їй на картку. Вона не знала, де він живе та працює, не знала телефонів, не могла нічого добитися від його батьків.

Так само пізніше ми дізналися, що вона вийшла заміж і жила з новим чоловіком бізнесменом у величезному будинку, так що про голод дитини вона сказала не правду. Як і про те, що мій чоловік покинув її зовсім одну мало не на вулиці. Він показав мені документи, де віддає спільну квартиру колишній дружині з дитиною, залишивши собі лише старенький автомобіль.

Так, він приховав це все від мене, але лише для того, щоб я не нервувала. Хотів почати все з чистого аркуша (за його словами). Паспорт він загубив, а в новій ай ді картці немає ніяких позначок. У соц. мережах стер усі згадки про неї і навіть рідні заборонив мені говорити. На відміну від нього, мій профіль був відкритий для всіх. Я нічого не приховувала. Ні місто, де ми живемо, ні спільні фото, за якими вона нас і знайшла.

Тепер у чоловіка на роботі величезні борги за аліментами, після всіх вирахувань, нам ледве вистачає на погашення кредитів. Я навіть не знаю, як далі жити. Його колишня дружина хоче віддати йому дитину. Хоче, щоб син жив із батьком, хоч і давно його не бачив, а я перебуваю в шоці та жаху.

Що робити і як довіряти коханій людині? Як я так сліпо вірила йому. І як тепер перебудувати життя для чужого, непотрібного мені хлопчика? Переїхати назад до батьків? Кинути все і розлучитися? Але я його люблю. Всі ці роки ми прожили душу в душу, без сварок та образ. Одночасно всі мрії впали. Я ще жодного разу не бачила його сина, але вже негативно налаштована. Мене долає нервове тремтіння, і я не можу навіть ні на чому зосередитися. Увесь час плачу. Наше життя ніколи не стане таким, яким було раніше.

КІНЕЦЬ.