– Як ти це мені поясниш? Як?

Чоловік їй практично, як кошеняті, тицяв в обличчя екран телефону, в якому відображався додаток всім відомого сайту знайомств.

Там відображалася її фотографія. Ангеліні стало погано, у горлі пересохло і трохи зашуміло в голові.

…Два роки тому вона сказала «так» найріднішій людині. Рік тому подарувала йому чудову доньку, названу на честь його прабабусі.

Якби в неї рано-вранці запитали, чи вважає вона себе щасливою, то вона б точно знала відповідь на це запитання.

Зараз же, тримаючи в одній руці ніж, яким вона щойно шаткувала капусту, а другою рукою спираючись об край столу, вона вже була ні в чому не впевнена.

Чоловік тиждень був у відрядженні й, почувши, як відчинилися вхідні двері, вона зраділа. Тільки пошкодувала, що він так рано, та без попередження. На жаль, вона не встигла спекти його улюблені пиріжки з капустою.

Ігор, навіть не роздягаючись, заскочив на кухню і втупився у неї темними від сказу очима. За все спільне життя вона вперше бачила чоловіка таким злим.

– То як ти мені це поясниш? Як?

Ангеліна нічого не розуміла і, тим більше не могла нічого йому пояснити. У неї настільки перехопило подих, що вона навіть не могла проковтнути слину. В очах потемніло, але вона знайшла в собі сили тихенько спитати:

– Що це?

– Це ти, моя рідна. Поки я по відрядженнях мотаюся, ти мені наставляєш роги. Як тут написано? Одружена, але все складно?

– І ти цьому віриш? Ігорю, ти що, сам не бачиш, що все це маячня?

У сусідній кімнаті заплакала дочка, і вона, забувши про звинувачення, кинулась до неї. Чоловік пішов слідом, але не став обіймати, брати на руки та цілувати малу, як раніше. Навпаки, його обличчя ще більше потемніло від гніву.

– Дочка хоч моя?

Цього вона не змогла стерпіти. Уляна була схожа на свекруху, як дві краплі води. Надія Павлівна душі не чула в онуці, нескінченно порівнюючи фотографії.

Той самий носик, розсип ластовиння, пронизливо блакитні очі. Тому, розвернувшись, із силою ляснула чоловіка по щоці:

– Пішов геть звідси! Тест ДНК зроби!

– І піду. Тільки коли з’ясую, скільки разів ти мені наставила роги.

Притиснувши до себе дитину, вона схопила в руки телефон чоловіка, і почала вивчати свою сторінку. Фотографії явно взяті із соціальної мережі, ще й горить статус “онлайн”. Не думаючи, вона набрала повідомлення:

– Привіт.
– Привіт.

– Ти така гарна, може, познайомимося?
– Я не проти.

Цього було достатньо. Тільки дурень повірить, що це вона. Киплячи від люті, вона практично зашипіла:

– Бачиш? Чи ти хочеш сказати, що це я з тобою зараз переписувалася?

– Вибач, – Ігор практично звалився на ліжко, потім потер поросле обличчя. – Я, як побачив твої фотографії, одразу про все забув. Гнав водія, щоб швидше доїхати. Спеціально не попереджав, щоб застати зненацька.

– Ти не знаєш, що будь-яку фотографію можна звантажити? Напевно, хтось не захотів палити свої фото, взяв перші, хто потрапив. Прикро, що мої.

Конфлікт було вичерпано. Час минав, але Ангеліна відчувала, що довіра між ними не була повністю відновлена. Чоловік став відстороненим, часто став спати на дивані.

До доньки практично не підходив, ніби забувши, як вона потребує любові батька. По будинку теж перестав допомагати, та й гроші тепер виділяв неохоче.

Втомившись від такого ставлення, вона якось поскаржилася подрузі. Та, слухаючи, тільки хмикала. Потім, зробивши ковток шиплячого напою, примружившись, єхидно промовила:

– І ти не знаєш, що й думати?

– Не знаю, – втомлено розвела Ангеліна руками. – Що більше я намагаюся, то гірше. Я вже і білизну нову купила, і схудла, а йому все одно.

– Я його взагалі не цікавлю. Руки б видерла тій швабрі, що мої фотографії використала. Все одно Ігор мені до кінця не повірив.

– Ось ти доросла жінка, а така наївна. А що твій чоловік робив на сайті знайомств?

– У сенсі?

– У прямому, – зло пробубніла Маша. — Він побачив тебе на “Сайті знайомств”, і одразу застеріг. Що твій чоловік там робив?

– Не знаю. Можливо, хтось показав йому мою фотографію.

Маша з натиском сказала:

– Він же тобі сказав, що побачив. І ти не звернула увагу на цей факт? Добре, припустимо, хтось йому показав. Чому зараз він так поводиться?

– Та не знаю я, – сердито вигукнула Ангеліна, і потерла чоло. Потім схопилася, дістала з шафки цукерки, й знову сіла. – Я тебе й покликала, як службу психологічної допомоги.

Маша раптом потяглася, а потім хижо посміхнулася. Вона була ровесницею Ангеліни, але не заміжня. Тому, жодної хвилини не сумніваючись, дівчина почала реєструватися на “Сайті знайомств”.

Ангеліна стежила за всіма цими маніпуляціями з цікавістю. Потім, не витримавши, запитала:

– І чию фотографію ти візьмеш? Ми теж когось підставимо?

– Своєї знайомої, – не відвертаючись від телефону, сказала Маша. – Їй байдуже, вона висить на всіх сайтах. Ми швидко, тільки перевіримо твого чоловіка. Потім вилучимо.

– І що, ти мені хочеш сказати, що Ігор сидить на сайтах знайомств? Це безглуздо, – недовірливо констатувала Ангеліна. – Йому це навіщо?

– Просто перевіримо, чого ти налякалася?

Через пів години Маша показала Ангеліні сторінку Ігоря. Та, не вірячи своїм очам, замотала головою, як кінь, у різні боки.

– Це не він. Його підставили, – вона часто-густо кліпала віями, намагаючись приховати підступні сльози.

– Зараз з’ясуємо.

Маша щось писала, а Ангеліна сиділа прямо, не дихаючи. Все життя майнуло перед її очима, і в голові спливали численні невідповідності.

Дратівливість Ігоря, відсутність ласки, його грубість, відстороненість. Вона відчувала, що їй нема чим дихати, все пливло перед очима.

Згодом до неї дійшло, що подруга їй щось каже. Сфокусувавшись, вона прийшла до тями й побачила, як Маша показує їй запис. Її чоловік на відео посміхався, махав їй рукою, та говорив сьогоднішню дату.

– Коротше, я сказала, що зараз багато фейкових сторінок, і попросила підтвердити, що він справжній. Бачиш, підтвердив. Ще можеш прочитати все, що він написав.

– Він зараз розлучається, дружина забрала дочку і поїхала в інше місто. Ти така стерва, виявляється. Нині готовий зустрітися. Тільки він сказав, що зараз у Львові. Що він там робить?

– У відрядженні, – побілілими губами промовила Ангеліна. Маша від радості, що вивела Ігоря на чисту воду, практично сяяла, а потім, охнувши, раптово все усвідомила. Простягла руку, і погладила подругу по плечу:

– Тримайся.

Ангеліна кивнула. Потім, подумавши трохи, насилу вимовила:

– Я подаю на розлучення.

Ігоря зустріла порожня квартира. Його мати отримала копії повідомлень, але син зумів їй довести, що перша зруйнувала сім’ю Ангеліна.

Але Ангеліні байдуже. Їй було прикро, що вона провела частину свого життя з таким підступним та хитрим покидьком, який всіх міряв по собі! Вона справді поїхала в інше місто до батьків, і подала на розлучення. Легенда стала дійсністю…

КІНЕЦЬ.