Коли я вийшла за Марка, намагалася бути для нього ідеальною дружиною. Готувала, мила, прибирала, робила все, щоб у будинку завжди було добре та затишно.

Все йшло за планом, доки у нас не народився синок. Я пішла у декрет. Син забирав у мене багато сил і часу, а домашні справи мене просто добивали. Однак це було лише початок.

Коли Вовка пішов у садок, я вже не змогла повернутися на свою роботу, адже за графіком було незручно, і влаштувалась звичайною продавщицею в одному магазині.

Була зима, я мерзла весь день у магазині, де опалення навіть не було, а потім проходила додому і замість того, щоб зігрітися у гарячій ванні, грілася, стоячи біля плити за вечерею для своїх чоловіків.

Я розуміла, що з кожним днем мені стає все rірше і rірше. Від утоми я навіть спала поrано.

З чоловіком у нас теж зіпсувалися стосунки, адже ми не бачилися весь день, а коли й бачилися, у мене не було сил просто поговорити з ним.

Я вже думала, що на нас чекає розлу чення. Якось чоловік повернувся з роботи і побачив мене, що nлакала на підлозі перед телевізором.

Він обійняв мене, посадив на диван і спитав, що сталося. Ну я йому все пояснила. Я сказала, що мені не вистачає сил просто підніматися вранці.

Чоловік поцілував мене, сказав, що разом ми з усім упораємося. Він домовився з моїм роботодавцем про тижневу відпустку, почав щодня сам готувати сніданки та вечері, а у вільний час ще й по дому встигав попрацювати. За цей тиждень я ніби народилася наново.

Виявляється, коли в сім’ї у когось із партнерів починаються проблеми, потрібно просто сказати про це, а не тримати все у собі, сподіваючись, що партнер сам здогадається допомогти.

КІНЕЦЬ.