Надя увійшла до дитячої, переконалася, що хлопчики сплять, прикрила спину старшого, поцілувала його в лоба, підійшла до ліжка молодшого і сіла поруч із ним на підлогу. Молодший був дуже прив’язаний до неї, ходив увесь день за нею по п’ятах. Старший уже навчався у 10-му класі, він рідко, але часто висловлював свої ніжні почуття до Нади.

Сидячи на підлозі, Надя згадала той серпневий день, коли її життя змінилося після однієї лінії на долоні. У селі Наді жила циганка, яку всі чомусь побоювалися, хоч вона нічого такого нікому й не зробила. Якось Надя почула kрики жінки з двору, подивилася у вікно, а там хлопчики цькують великого собаку на циганку.

Надя одразу вийшла, утихомирила собаку та хлопчиків, а циганку взяла під лікоть і привела у свій двір. Надя почастувала гостю молоком, свіжопеченим яблучним пирогом і спробувала заспокоїти її після того жа ху. Перевівши подих, циганка подивилася на Надю своїми величезними темно-карими оч има і попросила подати їй долоню.

Надя сказала, що в містику вона не вірить, але циганка заспокоїла її, сказавши, що гадати вона не збирається, а лише дістала звідкись червону ручку і провела лінію по долоні Наді. — Я запровадила деякі зміни, — сказала циганка, — у тебе буде два сини: молодший буде хиленьким, але пишатися ним ти будеш більше

. У старшого теж усе буде гаразд. Сказавши це, циганка встала і пішла, сказавши насамкінець, що у Наді добра душа, і все в неї буде чудово в житті. А тепер найцікавіше. За тиждень по сусідству з Надею оселилася сім’я з двох хлопчиків та батька. Їхньої мами не стало кілька років тому після ав арії.

Молодший був трохи слабким, але в цілому він був здоровий. Якось батько сімейства попросив у Наді склянку козячого молока для молодшого сина, а Надя відповіла, що хлопчики самі можуть зайти за молоком, коли захочуть. Так сусіди й познайомились, а невдовзі діти стали постійними гостями Наді. Гостями вони протрималися доти, доки їх тато не зробив Наді пропозицію.

КІНЕЦЬ.