Кілька років тому познайомився з майбутньою дружиною. Жила вона на той час одна у своїй квартирі, я у своїй. Ровесники, обидва з хорошим достатком, матеріальних проблем немає. Відразу виникла якась симпатія, разом було дуже цікаво. Усе складалося якнайкраще, не буду вдаватися в подробиці.

Десь через 2-3 місяці після знайомства до майбутньої дружини на переїхала її мама. Запросила вона її до нашого знайомства. Тут треба сказати, що мама вдова, двоє дітей, жила з молодшим сином, переїхала до старшої дочки.

Природно, у нашому місті в неї нікого немає. Я як порядна людина намагався одразу їй сподобатися, возив скрізь, намагався допомогти з роботою, та й узагалі влаштуватися тут. Моя турбота була оцінена. Усе було добре, ладнали всі. І як результат вирішили зіграти весілля.

Одружилися, жили у мене, теща у дружини. І ось тут почалося. Дружина почала активно намагатися влаштувати мамине життя. Заповнювати брак спілкування з нею.

Я, звісно, все розумію, але не дуже вдалий вона час для цього вибрала. При цьому на мої претензії майже ніяк не реагувала. Казала, мовляв, це мама і все тут, теща, як мені тоді здавалося, в цьому плані мене підтримувала, робила дочці зауваження.

У підсумку, вирішили завести дітей. Усе вийшло дуже швидко. Дружина при надії, я задоволений, усі щасливі. Вирішуємо продати мою квартиру, купити будинок, а поки що пожити у квартирі дружини з мамою, поки не переїдемо, за моїми оцінками, десь півроку. Тут треба сказати, що у дружини маленька студія, яку поміняти на будинок ніяк би не вийшло, тому продали мою. Продали, переїхали, живемо разом із тещею. Начебто все добре, є взаєморозуміння.

Я, розуміючи, що не так довго залишилося, не дуже напружуюся. У підсумку ремонт затягується ще на півроку. У нас зʼявляється син. Усі щасливі. Теща допомагає з вихованням. Та так допомагає, що не дає мені нічого зробити. Буквально відбирає сина з рук, критикує мої дії. Не дає гуляти з ним, мовляв, ще маленький захворіє, хоча на вулиці літо. І ось тут важливо, що дружина підтримує маму, мовляв, вона нам допомагає. А мені така допомога не потрібна! Зовсім не потрібна, я не на тещі одружився, щоб вона мого сина ростила.

Повідомляю дружині спокійно, без лайки, що, мовляв, мама твоя в гостях, то нехай не поводиться, як у себе вдома. Висловився і як у порожнечу, нічого не змінюється. Висловився в більш грубій формі. Якось відреагували, щось змінилося, але не сильно. Апогеєм ситуації став момент, коли в гості хотіли приїхати мої батьки, а дружина їм відмовила, мовляв, дитина ще зовсім маленька, важко їй стільки гостей.

Я розлютився, почав відстоювати свої права в грубій формі. На що дружина мені заявила, що це взагалі ми в гостях, раз мама тут до нас жила. Сварилися, скандалили, кажу, роби що хочеш, я з’їжджаю на деякий час в орендовану квартиру, обирай з ким жити будеш. Мабуть дійшло до них.

Вирішили, що мама зніматиме кімнату. З першого разу знайти кімнату не вдалося, вирішили зам’яти ситуацію. Були послані. У підсумку мама з’їхала. Почали налагоджуватися стосунки. Ростимо сина, радіємо життю, будинок на ремонті, і ремонт має ось-ось закінчитися.

Теща домовляється з орендодавцем, що з’їжджає, ми впевнені, що ремонт закінчиться. Тут треба сказати, що квартира дружини в іпотеці, і позначивши свою позицію, що я не маю наміру платити за присутність тещі тут, оскільки дохід у нас скоротився істотно, і з’явився ще один кредит, а квартиру ми могли б здавати, отримав запевнення, що за квартиру і за кредит мама платитиме сама.

І ось теща повертається до нас. Мене відразу починає все в її поведінці дратувати. Зриваюся, на дружину, на тещу, отримую відповідь на запитання, чому вона не живе у себе вдома. Виявляється вона хоче жити тут. Ну що тут ще сказати, хоче так хоче. Каже продасть ту квартиру, де її син живе, і купить тут і переїде. Кажу що замучила вона в моє життя лізти. Дружина ж знову сина довіряє мамі набагато більше ніж мені. Я злюся.

У підсумку переселяю тещу в будинок, до робітників, там є умови для однієї людини, для сім’ї з дитиною ще ні. На що теща починає там критикувати робітників, мовляв, довго роблять. Дружина приймає її точку зору. Намагається мені її нав’язати, я злюся, знову зриваюся, кричу на дружину. Сил уже не залишилося.

У підсумку виселяю тещу з дому, і переїжджаю туди сам. В принципі в будинку вже можна жити з дитиною. Дружина поки не переїжджає, живе з мамою. Виходить, майже зруйнована сім’я. Я, розуміючи, що в тещі тут, крім нас, нікого немає, а її характер не дозволяє їй не лізти ні в що. Жити своїм життям – вона не живе. Усе з нами норовить.

Дружина вже почала приймати мій бік, але тут мама ображається, мовляв, не можна так поводитися. Пропоную їм не спілкуватися місяць, нехай налагоджує своє самостійне життя, якщо не хоче їхати назад. На що дружина каже, що так не можна одразу рубати, вони й так уже всього двічі на день зідзвонюються (ага і листуються постійно), запевняє, що в доньок із матерями дуже близькі стосунки.

У мене сил уже немає, любові не залишилося. Хочу вигнати тещу до чорта, але не знаю як.

Чи може я щось не розумію і там справді сильний зв’язок і такі стосунки нормальні? Чи може це все дрібниці і даремно я гарячкую? Підкажіть вашу думку щодо цієї ситуації. Особливо цікавить думка жіночої половини.

КІНЕЦЬ.