Моя старша сестра, її 30 років, 3 роки працювала у дідуся, якому було 93 роки доглядальницею. Приходила кілька разів на тиждень на кілька годин.

Він жив у одному дворі з родичами, але у окремому будинку. Все було чудово, дід був задоволений та його рідні теж.

І ось дідуся не стало у 93 роки і одразу після його смерті їй дзвонять і кажуть, що вони шукали і не знайшли якісь гроші та дорогоцінні прикраси, які нібито в нього були. Сестра в шоці нічого не знала і не бачила.

Він їй про них взагалі не говорив і нічого не показував. вони погрожують, що напишуть заяву, кажучи, мовляв, принеси. А що нести, коли нічого не було?

Вона в страшній депресії, місяць пройшло з того часу. Ніхто не дзвонить, не приходить, але сестра здригається від кожної машини, що проїжджає.

Скажіть, невже можна ось так просто звинувачувати та посадити на підставі лише того, що вона у нього працювала. Сестра каже, що навіть не бачила цих прикрас та грошей, а родичі кажуть: «хто, як не ти, до нього більше ніхто не ходив».

Його замикали на ключ зовні, але варіантів маса. Може, сховав добре, викинув у сміття, був у нього вже маразм, вік таки.

Комусь подарував, віддав, адже вона не знає, що там було за її відсутності. Були й інші доглядальниці до неї, але стверджують, що бачили все це протягом останніх 3 років, тобто під час її роботи.

У нього десь є онука, дочка його покійної дочки, але, за словами цих людей, він з ним не спілкувався, заповіту не було, отже, мабуть, спадкоємицею за законом онука і є, і претендувати на його особисті речі може тільки вона , а чи не далекі родичі.

Загалом історія дуже дивна і незрозуміло куди ж це все поділося, якщо було взагалі. Свідків інших начебто немає, кажуть, що бачили тільки вони та дід, коли він їм усе показував, сторонніх не було.

Чому сестра повинна так переживати, якщо в очі не бачила це багатство, вона ж його не приймала за списком і не розписувалася, що відповідає за безпеку, як комірник, так?

І ще, коли вони виїжджали на відпочинок двічі за три роки, на господарстві залишалися один раз діти цих родичів, а іноді сусіди приходили годувати котів і собак.

Вони мали ключ від хвіртки, тобто на подвір’ї були інші люди, а ключик висів завжди в умовному і навіть дуже видному місці. Хто завгодно міг прийти відкрити, закрити та піти. Ось що тепер робити, як вчинити?

КІНЕЦЬ.