Новорічна ніч завжди була особливою для Тетяни. Вона давно звикла до того, що свята проходять галасливо та весело у родинному колі.

Однак цього року все було інакше – не до веселощів! Тетяна мала вперше відзначати Новий Рік не лише з чоловіком Дмитром, а й з його мамою – Іриною Миколаївною, та зі своєю – Марією Петрівною.

Дмитро був єдиним сином в Ірини Миколаївни, тож вона вважала себе головною в організації свята.

Тридцять перше грудня, на превеликий жаль всіх жінок країни – робочий день. А святковий стіл, як заведено, накривати доведеться.

Увечері вона повернулася додому після роботи втомлена, але сповнена рішучості зробити це свято незабутнім.

У вітальні вже панувала атмосфера підготовки. Ірина Миколаївна прикрашала ялинку блискучими кулями, а Марія Петрівна готувала святкові страви.

– Тетяно, як добре, що ти прийшла трохи раніше! – Вигукнула Ірина Миколаївна, побачивши невістку. – Допоможи мені розвісити гірлянди, бо синок спить, і я не хочу його будити.

– Звичайно, тільки переодягнуся, – усміхнувшись, відповіла жінка.

У цей момент зі спальні, солодко позіхаючи на весь рот і потираючи очі, вийшов Дмитро. Марія Петрівна, помітивши, що зять прокинувся, стрімголов підбігла до нього:

– Діма, дорогий, допоможи мені накрити на стіл. Потрібно розставити тарілки, та розкласти серветки.

– Синку, ти встав? Допоможи розвісити мені гірлянди на вікна, – почувши голос свахи, із зали вискочила Ірина Миколаївна.

Дмитро, трохи розгублений, подивився на двох жінок, які чекали на його допомогу, і спробував зрозуміти, кому ж допомогти першій.

– Ну гаразд, спочатку я допоможу мамі, а потім вам, – звернувся він до тещі.

Ірина Миколаївна задоволено усміхнулася і, розвернувшись, знову поспішила до ялинки. Тетяна, яка чула всю цю розмову, мимоволі скривила обличчя.

Змагання двох жінок за увагу Дмитра дратували її до глибини душі.

– Мамо, давай я тобі допоможу? – Тетяна люб’язно запропонувала Марії Петрівні свою допомогу.

– Ні, ні, – замахала руками жінка, – мені Діма обіцяв допомогти.

– Він вішає гірлянди, – нагадала Марії Петрівні дочка.

– Я нікуди не поспішаю, – з байдужістю знизала плечима мати.

– Як хочеш, – Тетяна вирішила, раз на кухні вона не потрібна, то допоможе у залі свекрусі та чоловікові.

Щойно жінка пішла, як Марія Петрівна зазирнула в зал і, побачивши трійцю, промовила:

– Дімо, може ти мені допоможеш, раз Таня допомагає свасі?

Чоловік не встиг нічого відповісти тещі, оскільки його випередила Ірина Миколаївна.

– Син допомагатиме мені, а ваша дочка, хай допоможе вам на кухні, – склала руки на грудях свекруха.

Тетяні стало очевидно, що між жінками поступово спалахує скандал. Щойно вони збиралися разом, обов’язково наставав такий момент, коли свахи починали сваритися.

Саме з цієї причини Тетяна уникала того, щоб збирати матір та свекруху в одному будинку. Цього разу жінка теж хотіла уникнути цієї долі, але мати та свекруха ніби змовилися.

Однак, дозвіл на свій приїзд вони запитали не у Тетяни, а у Дмитра, знаючи, що він не зможе їм відмовити.

– Допоможеш мені, синку? Вони з гірляндами й без тебе впораються, – несподівано промовила Марія Петрівна.

Почувши незвичне звернення до свого сина, Ірина Миколаївна змінилася в обличчі.

– Синку? – посміхнулася жінка. – Хто тобі, люба свахо, дав право так його називати? Діма – тільки мій син, а ти до нього не маєш жодного відношення!

– Діма для мене теж, як син став, – уїдливо відрізала у відповідь Марія Петрівна.

– Ти ж не називаєш її мамою? – мати із суворим виразом обличчя звернулася до Дмитра. – Мати для мого сина тут лише одна! І це я!

Якби не втрутилася в суперечку Тетяна, жінки могли б посваритися.

Однак Таня не хотіла псувати собі свято за шість годин до Нового року, тому спробувала розрядити атмосферу, і нагадала всім про те, що на лайку часу немає.

Замість Дмитра, не бажаючи злити свекруху, жінка вирушила допомагати матері, попри всі її заперечення.

Коли годинник пробив дванадцять, всі зібралися навколо столу. На ньому стояли традиційні новорічні страви: олів’є, оселедець під шубою, запечена качка і, звичайно – ігристе.

– З Новим роком! Нехай він принесе нам мир, щастя, здоров’я та багато радості! – проголосив Дмитро, підіймаючи келих.

Всі дружно наслідували його приклад, і приєдналися до побажання, а потім почалася розмова про те, які плани у кого на наступний рік.

– Я хочу поїхати влітку на відпочинок у гори, – замріяно промовила Тетяна.

– Чудова ідея! Ми можемо скласти вам компанію, – підтримала її Ірина Миколаївна.

– А я б хотіла, щоб онук у мене з’явився, – додала Марія Петрівна, глянувши на Дмитра та Тетяну.

– Все ще попереду, бабусю, – зніяковіло відповів Дмитро, та обійняв дружину.

Після святкової вечері всі вирішили переглянути святкову програму по телевізору. Однак незабаром з’ясувалося, що кожна жінка має свої переваги на цей випадок.

– Подивімося «Новорічний Вечірній квартал», – запропонувала Ірина Миколаївна. – Я завжди його дивлюся.

– От і треба було залишатися вдома, краще комедію “Сам удома”, – заперечила Марія Петрівна.

– Можливо, ми оберемо передачу, яка сподобається всім? Наприклад “Музичну платформу”, – Вирішила втрутитися Тетяна.

Обидві жінки, ображено надувши губи, замислилися, а потім погодились із пропозицією господині будинку.

– Гарний вибір, доню, – похвалила її Ірина Миколаївна, яка ніколи не зверталася до невістки подібним словом.

– Доню? – голосно перепитала Марія Петрівна. – З якого дива моя дочка стала вашою дочкою?

– З такого ж, як і мій син став вашим, – пирхнула у відповідь сваха.

– Вам нема чим зайнятися? – рикнув на жінок Дмитро, у якого урвався терпець. – Ми будемо передачу дивитися, чи слухати ваші причіпки?

– Як я не люблю, коли ви обидві збираєтеся… більше нізащо не поведуся на ваші солодкі промови… Ми з Тетяною планували нормально зустріти Новий рік, а не слухати ваші сварки!

Після його слів Ірина Миколаївна та Марія Петрівна замовкли. Передача, із двох частин, йшла довго, і коли закінчилася, всі відчули втому.

Було вирішено йти спати, щоб прокинутися не в обід, а трохи раніше.

Наступного ранку Тетяна прокинулася раніше за всіх, хоч у неї й був вихідний день. Вона тихенько пішла на кухню і почала чаклувати над сніданком. Готувати нічого не довелося, а тільки підігріти раніше приготовані страви, та накрити на стіл.

Незабаром до неї приєдналися Ірина Миколаївна та Марія Петрівна. Жінки не дивилися одна на одну, але й не чіплялися, що й було потрібне Тетяні.

Коли на кухню прийшов Дмитро, всі відразу почали обговорювати плани на день. Одностайно було вирішено сходити на прогулянку в парк, а ввечері знову зібратися за столом, щоб продовжити святкування.

День пройшов плідно. Про себе Тетяна радісно зазначила, що свахи жодного разу не посварилися.

– Дякую вам обом за це чудове свято, – сказала Тетяна, обіймаючи Ірину Миколаївну та Марію Петрівну.

– Ми раді, що тобі сподобалося, доню, – відповіла свекруха.

– Так, все пройшло чудово, – додала Марія Петрівна, але чіплятися до слів свахи не стала.

Жінки роз’їхалися по домівках. Так завершився перший спільний Новий Рік Тетяни, Дмитра, Ірини Миколаївни та Марії Петрівни.

Подружжя весь рік міркували, як їм цього року святкувати – разом, чи окремо, від гріха подалі. Вони розуміли, що це сімейне свято, і покинути самотніх мам в цей день – не по-людськи.

Тим більше, що Тетяна в декретній відпустці, і вони незабаром чекають на малюка, тож святковий стіл – не проблема. І свято вони все-таки зустрінуть разом!

КІНЕЦЬ.