Сьогодні Святослав знову прийшов з роботи пізно і втомлений. Христина останнім часом не впізнавала свого чоловіка. Так тривало вже близько трьох місяців.

Без привіт і як справи, після роботи Святослав завaлювався на диван, про подружні розмови вже, звичайно, і мови не могло бути.

– Вечеряти будеш?

–Ні, я не голодний.

Христина в розпачі дивилася на плиту, де був запашний борщ і котлети. На очі наверталися сльози, для кого ж вона це все готувала.

Жінка взяла відро з сміттям і вибігла на вулицю. Їй потрібно було пройтися. Повернулася Христина десь через дві години, але Святослав цього навіть не помітив, не спитав, де була, не хвилювався, чому так довго.

За ці дві години Христина багато думала, і нарешті придумала, що робитиме далі.

З наступного дня життя жінки змінилося кардинально. Вона записалася в салон краси, зробила нову зачіску, манікюр. Пройшлася по крамницях, оновила гардероб. Одним словом, вирішила Христина, що треба щось змінювати.

Та чоловік, здається, не помічав метаморфозів, які відбуваються з дружиною. Він і далі продовжував приходити пізно і втомлений, не помічаючи при цьому, що такою своєю поведінкою неприємно вражає свою молоду дружину.

В цей вечір Христина вийшла з квартири, нічого не сказавши своєму чоловікові. Та й навіщо, йому і так не цікаво.

Раптом пролунав дзвінок:

– Святославе, глянь, будь-ласка, чи не забула я свій гаманець в кишені курточки.

Чоловік, нічого не допитуючись, ліниво почимчикував в коридор, засунув руку в кишеню курточки, і… витягнув з неї маленьку красиву листівку:

«Чекаю тебе сьогодні в 20.00 в кафе «Статус». Люблю тебе, з кожним днем все більше».

У Святослава раптом земля пішла з-під ніг. Невже Христина йому зраджує. О Боже, так ось чому на плиті більше немає борщу, а сама Христина так перевтілилася, що її важко впізнати.

Святослав глянув на годинник – 19.30. Мов ошпарений вибіг на вулицю, завів машину, кафе «Статус» тут поряд. Скільки думок прокрутилося в голові чоловіка за цих 30 хвилин, які здавалися йому нескінченними.

Святослав забіг в кафе і побачив свою дружину, яка пила каву, і здається, зовсім не була здивована його появою.

– Де він, – загарячкував чоловік.

– Ось. Це – ти. Ця листівка була для тебе.

Святослав нічого не розумів, Христина йому все розповіла. Вона спеціально все так зробила, адже бачила, що чоловік в своїх клопотах перестав її помічати.

Цей вечір став переломним в житті подружжя. Святослав зізнався, що він дуже дорожить Христиною і їхніми стосунками, і що він ніколи б не пробачив собі, якби втратив її через свою зайнятість і недостатню увагу.