Побралися ми з чоловіком 4 роки тому, мені було 23 роки, йому 27 років. Він завжди був дуже ласкавим до мене, дбав, оберігав і я дуже раділа, що він у мене є!

Хотіли винаймати квартиру, але оскільки він працював у відрядженнях в іншому місті, вмовив мене пожити з його матір’ю, батько не стало рано. Свекруха, так скажімо, не з простим характером, але оскільки я людина неконфліктна і батьки мене виховали так, що «людині старше не можна грубити і підвищувати голос», багато разів намагалася припинити сварку, але все марно, хоча багато разів говорила нецензурні слова в мою адресу.

Вона з тих людей, хто любить випити без приводу, а випивши поскандалити з кимось. Цим кимось ставав мій чоловік.

За їхньої сварки я ніколи не займала нічию позицію. Так ми й жили потихеньку, хоча я знала, що вона мене, м’яко кажучи, «не любила».

Через 1,6 року у нас з’явився синочок, ми дуже його хотіли і чекали. Коли дитині виповнилося 9 місяців, я зрозуміла, що жити так не можна.

Постійні посиденьки з випивкою, лайка, лайки вже набридли. Це все бачив, чув наш син, але свекруху це ні краплі не бентежило.

Ми переїхали на квартиру, все було добре приблизно рік. Потім вона просто «озвіріла».

Не приховуючи свого негативу, все, що хотіла, те й говорила про мене. Чоловік при цьому все чув, але ніколи не заступався, ніколи не відсмикував її і я завжди мовчки все «жувала».

Дійшло до того, що на першому дні появи нашого сина за столом при всіх родичах говорила, яке я створіння, що зробила такий салат, торт і т.д. Я не знаю, як я стрималася, але мене переповнювала така ненависть, лють, але я стрималася, промовчала.

Я завжди думала, що нехай вона каже що хоче, адже головне, що у нас чоловіком все добре, ми любимо одне одного. Але й із чоловіком стало все відбуватися недобре.

Він перестав говорити мені теплі слова, обіймати без приводу, почав грубити. Я намагалася робити йому всілякі сюрпризи, вечори для двох, але це нічого не змінило.

Кожне його грубе слово на мою адресу накладалося відбитком десь усередині. Він став випивати, іноді навіть разом із свекрухою.

Якось вона прийшла до нас додому і привела сім’ю своєї сестри. Вони дуже добрі, привітні люди, я їх поважаю, я була дуже рада їм, а чоловік у цей час був на роботі.

І буквально через півгодини свекруха почала хамити, грубити мені, я відмовчувалася, але цього їй здалося мало і вона стала диким криком «обдаровувати» мене лайкою. Я, не витримавши, сказала їй, щоб вона стежила за словами та зменшила тон, але це її не зупинило.

Якось заспокоївшись, вона сіла за стіл, де всі вечеряли. Вечір добіг кінця, а на ранок приїхав мій чоловік, я не стала йому розповідати про цей факт, оскільки він все одно нічого не зробить.

А свекруха зателефонувала йому, сказала, що я репетувала, лаяла її! Чоловік, випивши ввечері, провів зі мною розмову (було все й образи, й багато неприємного). Всередині мене наче все обірвалося!

Я ж повинна бути ЗА чоловіком, а виходить … Після він просидів вдома, не працюючи 4 місяці, мої батьки та бабуся з дідусем допомагали нам усім (я сиджу в декретній відпустці), іноді я займала гроші, щоб купити продукти та необхідне для сина.

Весь цей час ставлення до мене було «свинським» (навіть не хочеться згадувати). Зараз поїхав працювати, часто випиває там і все, що я чую, це лайка.

Висилає гроші лише на квартиру, а борги, що накопичилися за місяці перебування вдома, виплачувати не хоче, каже, що він нічого не позичав!

Всередині мене пустота. З усіма фінансовими проблемами я одна, з усіма проблемами між нашими відносинами одна. Куди ж поділися наші почуття? І здається, що виходу нема.

КІНЕЦЬ.