Привіт, мене звуть Христина. Родом з невеликого селища. В цьому році вступила до коледжу в місті. Грошей не особливо багато, у нас в родині ще два молодших брата, тому вирішили зняти кімнату у бабусі, в трикімнатній квартирі.

З гуртожитку довелося з’їхати, там дуже шумно, готуватися до занять немає ніякої можливості. Вдало склалося, що кімната знайшлася практично поруч з коледжем, не треба на автобус витрачатися. У моїй ситуації кожна копійка на рахунку. Але ж і смачненького хочеться, і хоча б раз на тиждень в клуб або в кінофільм сходити.

Подруги лякали, що у бабок кімнати знімати не варто, проблем не оберешся. Там не ходи, тут не сиди, не шуми, сковороду або посуд не візьмеш, друзів і подруг не приводи, телевізор після 8 вечора не включай. Але мені пощастило.

Бабулся попалася добра, адекватна товариська. Сказала, що змушена кімнату здавати, тому що пенсія маленька, а комуналка з кожним роком зростає. Показала мені мою кімнату, домовилися оплату вносити десятого числа кожного місяця. Виділила поличку в холодильнику мені.

Ну, коли я стала свої продукти туди викладати, не втрималася і подивилася, що у бабусі там лежить? Як вона примудряється виживати на маленьку пенсію і чимось харчуватися. Сказати, що я здивувалася, це не сказати нічого.

Холодильник практично під зав’язку був забитий продуктами. Тут і фарш, і м’ясо в акуратних пакетиках в морозилці. Пельмені домашні. І риба порізана і заморожена свіжа. Риб’ячі голови окремо. Овочі заморожені, фрукти, консерви, зелень. У шафці крупи всіх видів і макарони, в коморі мішок з картоплею. Є з чого і суп зварити, і посмажити. Чесно, отетеріла навіть. Тут чекаєш, коли батьки підкинуть, стипендії копійчаної, підробляєш, і все одно не вистачає.

Сіли ввечері з бабусею чай пити, ну тут я в неї не втрималася і запитала, як при такій пенсії у неї холодильник повний, і ще примудряється платежі комунальні платити.

Бабуся моя посміхнулася і сказала, що життя і потреба навчили правильно бюджет розподіляти. Консерви вона закуповує на акціях, і відразу кілька штук. З рибної консерви, на піджарці з олією і цибулею, можна смачний супчик зварити.

Раніше, коли була молодшою, дачу тримала, звідти підмога було. Тепер на ринку зеленню, овочами і фруктами запасається, в сезон у дачниць недорого коштує. Щось заморожує, щось консервує, щось сушить. У будь-який момент можна баночку відкрити з огірочками – ось і делікатес до пюре картопляного. Замість сала вона жир свинячий бере і заморожує – він дешевий, а смажити на ньому – смакота. І ситно.

Купує м’ясні обрізки, крутить на м’ясорубці – ось тобі і фарш. Його можна хоч в пельмені, хоч в випічку, хоч в піджарку для макаронів. Рибу теж купує річкову, свіжу. Вона дешевша морської, так і за якістю краща. Філе відокремлюється відразу. А з хребта і голови вуха варить. Все в справу йде.

Крупи поки що не дефіцит, в кожному магазині є. Але теж, якщо є акції, купує побільше.

У підсумку, як вона сказала, затарились повністю. Єдине, що вона купує – це хліб, молоко і солодощі. Шоколадні цукерки трюфель дуже поважає. Коли трапляються дешевше, бере відразу пару кілограмчиків.

Якщо чесно – я під глибоким враженням. Ми, молоді, так не вміємо гроші розподіляти. Я у неї багато для себе почерпнула. Невідомо, як життя складеться – правильно використовувати те що маєш треба вміти завжди.

КІНЕЦЬ.