Моя подруга Іра завжди була зациклена на своїй зовнішності.

Ми познайомилися під час навчання, жили в одній кімнаті в гуртожитку. Я ще ніколи не бачила, щоб дівчата так ретельно стежили за своїм раціоном та харчуванням. Коли я їла щось солоденьке, Іра читала мені лекцію про шкідливість шоколаду та лякала зайвими кілограмами. Якщо ми з іншими дівчатами йшли у кафе й замовляли щось мучне, Інна мало не втрачала свідомість. Для неї була огидна сама думка про те, що ця їжа стоятиме на столі.

Після навчання ми роз’їхалися кожна у свою сторону, але спілкуватися не припиняли.

Подруга досить скоро вийшла заміж за досить успішного чоловіка.

Жила вона заможним життям, як колись і мріяла. Мала змогу відвідувати салони краси, тренажерний зал, масаж. Чоловік буквально носив її на руках. Та було у їхніх стосунках непорозуміння, що стояла кам’яною стіною між подружжям.

Іра відмовлялася народжувати дитину, хоча її коханий просто марив батьківством. Чого він тільки не обіцяв за омріяного сина чи доньку.

Подруга не б0ялася народжувати, вона мала страх втратити свою фіrуру та прекрасне тіло.

Адже після пологів можуть з’явитися розтяжки й вона більше не повернеться в колишню форму.

Врешті-решт після 6 років шлюбу Іра таки завагітніла.

Усі 9 місяців вагітності вона ретельно стежила за своїм харчуванням й не дозволяла собі нічого зайвого, навіть якщо дуже хотілося.

У пари народилася здорова красива дівчинка. Батько був на сьомому небі від щастя, а от Іра не поділяла радості батьківства з чоловіком. Дитячий плач її дратував, підгузки міняти вона не збиралася, а про те, щоб годувати дитину грудьми й мови бути не могло.

Маленька Злата від народження харчувалася дитячою сумішшю.

Замість мами за нею наглядала нянька.

А от тато практично з рук не випускав. Тільки но випадала вільна хвилинка, він одразу йшов до любої донечки. Іра відчувала ревнощі до власної дитини. Вона не могла зрозуміти, як чоловік може любити дитину більше від неї. До того ж Злату не можна було назвати красивим немовлям. Дівчинка мала зайву вагу. Хоч по медичних показниках дитина набирала вагу так, як потрібно, рідна мати вважала, що дочка їсть забагато.

З дитинства дівчинка була вимушена сидіти на безглуздих дієтах, які їй приписувала матір.

Добре, що тато не розділяв погляди дружини й більшу частину виховання брав на себе. З цього приводу подружжя почало постійно сваритися. Дійшло до того, що чоловік не витримав та подав на розлучення. Злата залишилася біля тата.

Ірі довелося з’їжджати та шукати власне житло. Після розлучення вона отримала автомобіль, який їй колись подарував чоловік та невеличкий рахунок у банку. Відмовлятися від свого заможного життя подруга не хотіла, тому й надалі продовжувала відвідувати усі звичні місця відпочинку.

Гроші на карті швидко закінчилися.

Перед Іриною чи не вперше відкрилися справжні труднощі дорослого життя.

Декілька разів Іра брала в мене гроші в борг, поки не влаштувалася працювати до супермаркету. Одного разу вона зустріла там свою доньку. На той момент Златі виповнилося 16.

Дівчина була незрівнянно красива й дуже схожа на свою матір.

В Іри на очах виступили сльози. Вона сама відмовилася від свого щастя.

Декілька разів після тієї зустрічі жінка намагалася зустрітися з дочкою. Колишній чоловік попередив, що дозволить їм зустрітися тільки якщо дочка сама погодиться.

Злата про рідну матір не хотіла нічого чути.

Вона не знала її у дитинстві, тож і тепер знати не хоче.

Ірі уже давно за 40, вона досі має гарну фігуру та стежить за своїм харчуванням.

Це всі її здобутки за життя.

КІНЕЦЬ.