Перші пів року нашого спільного проживання я повністю оплачувала кредuт за квартиру, платила комуналку, купувала продукти, Сергій не міг знайти роботи, через два тижні заявив мені, що треба забирати дитину від його першого шлюбу, на моє запитання, а де житиме твій син, у моїх дітей кімната 17 кв.м поділена на дві частини, він сказав, що купимо двоповерхове ліжко, я йому сказала: “Давай ти спочатку спробуєш взяти участь фінансово у всіх витратах, а там подивимося”
Громадянський чоловік хоче, щоб я виховувала його дитину. З першим чоловіком прожила у шлюбі понад 16 років. Подала на розлучення сама, бо втомилася від байдужості та споживчого ставлення до себе та дітей. Після розлучення близько двох років я з дітьми проживала у квартирі з колишнім чоловіком, поки йшов поділ майна. У цей час почала зустрічатися з чоловіком. Він також після розлучення.
Свого часу він вважав, що колишня дружина не може нормально виховувати їхнього сина. Тому забрав його до своїх батьків, а сам у цей час продовжував жити на орендованій квартирі майже рік. Дитину відвідував іноді у вихідні. Через рік переїхав до своїх батьків та сина. З його сином я познайомилася через рік після того, як ми стали зустрічатися. Ми разом із моїми дітьми відпочивали на морі.
Вже тоді я помітила, що дитина дуже розпещена, примхлива. Але списала все на вік (йому на той момент було 8 років) і на те, що росте без матері, а бабуся в ньому душі не умліває і звісно балує. Ми дуже хотіли жити разом. Мої діти дуже добре ставилися до нього і він до них теж.
Я купила квартиру в кредит. Він ніяк не брав участі фінансово в цьому. Квартира невелика двокімнатна. У великій кімнаті перепланували, розділивши її на дві частини. Для дітей. Переїхали за 2 дні до Нового року. Він дитину не забирав, тому що в середині року не хотів відволікати зі школи. Хлопчик часто до нас приїжджав, на канікули та у вихідні.
Батько їм особливо не займався, дитина цілий день сиділа в гаджетах. Поводився потворно. Мене взагалі не бачив. З їжею також проблеми. Він їв лише сосиски певної фірми з кетчупом та різні солодощі.
Мій цивільний чоловік сказав, що це його бабуся так розпестила. Якось я завели розмову про те, що не пора б нам узаконити стосунки. На що отримала відповідь: навіщо? І так добре”. Якоїсь миті я зрозуміла, що не хочу, щоб ця дитина переїжджала жити до нас, але чоловікові це не озвучила.
Дитина всіляко знущалася над бабусею, обзивалася, хамила, могла вдарити. Як потім з’ясувалося, так було і коли вони разом жили. Чоловік мені казав, що якщо дитина житиме з нами, то буде зовсім іншою. Типу він тільки з бабусею такий, але він так само поводився і з моїми дітьми. Міг штовхнути, обізвати, зламати іграшку.
Перші пів року нашого спільного проживання я повністю оплачувала кредит за квартиру, платила комуналку, купувала продукти. Він не міг знайти роботи. У червні місяці нарешті влаштувався на роботу. Через два тижні заявив мені, що треба забирати дитину та переводити її до школи. На моє запитання, а де житиме твій син, у нас у дітей кімната 17 кв.м поділена на дві частини. Він сказав, що купимо двоповерхове ліжко. Посварилися.
Я йому сказала: “Давай ти спочатку спробуєш взяти участь фінансово у всіх витратах, а там подивимося”. З його батьками за весь час, поки ми зустрічалися і жили разом, я не спілкувалася жодного разу і не зустрічалася. Хоча кілька разів через нього запрошувала їх у гості.
На що отримала відповідь: що ми поїдемо на чуже дивитися?. А віддавати єдиного онука не зрозуміло куди, це як? У нас тепер постійні конфлікти через дитину. Він доводить бабусю, вона дзвонить та скаржиться на нього. Чоловік беззастережно вірить синові, каже, що бабуся сама його провокує. Для мене це дикість. Я жодного разу своєї матері слова поганого не сказала, і мої діти також.
Мої батьки завжди допомагають фінансово та з дітьми (ми з березня місяця вчимося дистанційно, діти 5 днів на тиждень у моїх батьків, у вихідні забираю додому). Сьогодні взагалі накипіло. Син у чоловіка тиждень тому захворів, на бронхіт, без температури. Він їздив до нього на всі вихідні. Сьогодні пішли з бабусею до лікаря. Той ставить пневмонію та дає направлення на госпіталізацію.
Дитина зламала вдома двері, побила посуд, кричить, ображає бабусю. Він не хоче до лікарні, бо там нема комп’ютера. Я дуже люблю дітей. Хотіла, щоб ми всі разом жили, але зараз розумію, що не хочу і мої діти, бачачи все це, теж проти. Я чоловікові це все озвучила.
Він сказав: “тоді я жити з тобою не буду, з’їду в орендовану квартиру”. Я спитала: «а як ти будеш там удвох із дитиною?». На що він відповів, що дитина буде із бабусею. Розумію, що мене просто використовували, коли було зручно.
КІНЕЦЬ.