Віра та Анатолій, одружені вже п’ятнадцять років, закінчили виплачувати іпотеку і з нетерпінням чекали відпустки на море. Вони давно не робили подібних поїздок і були їй дуже раді. У них два хлопчики, 14 і 12 років, які теж з нетерпінням чекали на відпустку. Однак їхня відпустка була перервана несподіваною звісткою. Померла улюблена бабуся – мати батька Віри. Вона була дуже близька зі своєю бабусею і дуже переживала цю втрату.

Будучи єдиним нащадком, Віра успадкувала після смерті бабусі великий будинок у селі. Замість того, щоб продати будинок, Віра та Анатолій вирішили залишити його собі та відремонтувати.

Вони працювали над цим проектом разом із синами, відновивши навіть старі меблі, які належали бабусі. У результаті вони створили зручний та сучасний будинок, у якому зберігся дух бабусі.

Однак, коли до них приїхала мама Віри, то в неї виявилися інші уявлення про майбутнє цього будинку. Вона хотіла позбутися старих меблів і замінити їх новими.

Вона також критикувала рішення Віри та Анатолія не садити картоплю на городі. Однак Віра та Анатолій залишилися непохитними, пояснивши, що не планують жити в будинку до пенсії і не потребують додаткових меблів. Незважаючи на ці розбіжності, Віра вирішила поділитися з матір’ю плодами свого саду.

Вона зібрала великий кошик яблук, груш та слив, щоб відвезти все до будинку матері. Однак, приїхавши на дачу у найближчі вихідні, вони виявили, що всі фрукти розібрали.

Поговоривши з матір’ю, Віра дізналася, що та взяла всі фрукти та поділилася ними зі своїми друзями та родичами. Віра була приголомшена і скривджена вчинком матері, але та просто відмахнулася від її скарг. У відповідь на це Віра та Анатолій вирішили поставити паркан навколо своєї ділянки та встановити замок на хвіртку.

Таким чином, непрохані гості не змогли більше потрапити до їхнього саду. Коли мати Віри знову приїхала в гості, вона була обурена тим, що ворота зачинені.

Віра пояснила, що вони встановили замок, щоб ніхто не зміг вкрасти їхні фрукти. Хоча мама Віри була засмучена, Віра та Анатолій залишилися за своєї думки. Вони зрозуміли, що свою власність треба захищати, і не хотіли, щоби хтось, навіть мама, знову скористався їхньою добротою.