Хоча тато і жив на три поверхи нижче нас з мамою, та його двері були для мене завжди відчинені.

Та з роками прийшло розуміння, що тітка Валя, дружина тата, насправді мені не подруга, вона ж поцупила його у нас з мамою. Та одного разу я потрапила на свято – ювілей їхньої сім’ї.

Я пішла до бабусі на кухню, щоб та розповіла мені всю правду. В один момент до нас підійшла і тітка Валя. Ця розмова перевернула мій світ з ніг на голову!

Я вже доросла і сама мама двох чудових дівчаток, та чомусь захотілась поділитись з вами історією свого життя. Якщо б її потрібно було якось назвати, я б її назвала “дві мами”.

Жили ми з мамою в тихенькому районі Чернігова. Бабуся з дідусем по маминій лінії жила в селі, де я також частенько проводила час. Мама мене дуже сильно любила і робила все, лиш би я була щаслива.

Тато також в мені душі не чув, тільки жили ми, не як звичайні сім’ї, а трішки інакше. У тата була інша дружина і жили вони на три поверхи нижче нас з мамою.

Мене це ніколи не турбувало, двері до тата були завжди відчинені для мене. На деякі свята ми навіть з мамою разом туди ходили.

Я спершу думала, що це нормально, що люди так живуть, але коли почала підростати, то стала задавати мамі все більше питань.

До того ж діти в школі завжди дражнили мене, що в мене немає тата, а я їм вперто пояснювала, що він в мене є і дуже добрий, просто він живе не з моєю мамою, а з тіткою Валентиною, яку я також називала мамою.

Тітка Валентина своїх дітей з татом не мала, тому мені вона робила шикарні подарунки такі як велосипед, ляльки, і візочок до них.

Я любила бігати на три поверхи нижче на її вареники з вишнями, які вона також пакувала і для мами.

Ми жили однією дружньою сім’єю, поки до мене не прийшло розуміння того, що насправді тітка Валентина мені не подруга, а та, хто забрала у мене батька, а у мами чоловіка.

Тоді в мене був важкий період, мама не могла з цим впоратись, бо не розуміла, що насправді відбувається. Я ж їй нічого не пояснювала. Але пробунтувавши деякий час я зрозуміла, що мені насправді дуже сумно без тата і без тітки Валі.

А одного разу в нашу квартиру зайшла бабуся по татовій ліній і запросила мене до них на свято. Я одягла свою найкрасивішу сукенку і спустилася на три поверхи нижче.

На столі було багато смакоти, а в центрі стояла ваза, в якій красувався букет червоних троянд. “З річницею нас, люба! Ми стали повнолітніми. Нашій сім’ї виповнилося вісімнадцять”.

І тут до мене дійшло, що все, що я собі понавидумувала, не було правдою.

Я пішла на кухню до бабусі і попросила її розказати мені всю правду.

– Ти вже доросла, і маєш право все знати. Насправді, не тітка Валя влізла в вашу сім’ю, а твоя сама в їхню. Так вийшло, що на світ з’явилась ти.

В цю хвилину на кухню до нас зайшла і сама тітка Валентина.

“Але як ви після всього що сталося, змогли мене полюбити?”

“А хіба ж дітки в чомусь винні? Твій тато покаявся, він кохає мене, а також в нас є ти, наше сонечко. Боженька ж мені діток не дає, ось ми всю любов і тобі віддаємо. Не злись на маму. Значить, так все мало бути”

З того дня я була ще більше щасливою. В мене дві чудові мами і тато, який незважаючи ні на що, зумів зберегти сім’ю і виховав мене, хоч і жив на три поверхи нижче…

Джерело