Хлопець сидів на лавці, низько опустивши голову. Рідкісні перехожі іноді кидали в його стаканчик всякі копійки. Щоразу хлопець кивав перехожим головою.

Тепер йому було смішно озиратися на свої старі мрії. Адже колись він серйозно сподівався стати успішною людиною. Хто ж знав, що мрії обернуться ось цим?

Несподівано на сусідню лаву сів чоловік у дорогій шубі.

Він важко дихав.

-Хлопче, ти чого на землі сидиш?

Холодно! – звернувся до нього чоловік. Петро розгубився і промимрив щось нерозділене.

-Тебе що зовсім йти нікуди?

-Нікуди …

Несподівано чоловік схопився за сер це і нахилився. Петро розгубився ще більше. -Вам поrано? Люди, тут людині поrано! Подзвоніть у աвидку!

На його kрики обернулося кілька людей, աвидку викликали, чоловіка госnіталізували.

Через місяць у житті Петра сталося диво.

Той самий чоловік знову з’явився в парку і запропонував йому влаштувати його на роботу і допомогти з житлом. Петро такого не чекав.

Він радісно погодився.

Цей випадок переконав його в тому, що цей світ небезнадійний, що дива іноді трапляються, якщо дуже хотіти.

КІНЕЦЬ.