Нещодавно, сходячи в магазин я наочно переконався, що є ще чесні люди, побільше б таких.

Заходжу я одного разу в магазин.

Звичайний магазин, нікого немає.

Закупив по дрібниці, даю 50 гривень.

Продавщиця мені віддає здачу 470 гривень.

Ну я думаю: некрасиво буде забирати, та й всі ми помиляємося, з ким не буває.

Кажу їй:

– Я вам дав 50 гривень!

Вона задумливо подивилася на мене, потім в касу, і відповідає:

– Ні ви мені дали 500.

Я став сперечатися і пояснювати, що я брав з собою всього 50 гривень, і ніякої іншої купюри у мене не було!

Вона стоїть на своєму і категорично відмовляється зі мною погоджуватися.

Ну, думаю, пес з тобою, забрав гроші і поїхав.

Приїжджаю додому, відкриваю шафку, щоб покласти гроші, а там лежать … 50 гривень.

І тут я зрозумів, що сам затyпив, посміхнувся, сів в машину, поїхав купив жінці коробку цукерок і пляшку вuна.

Як добре, що є на світі такі супер-чесні люди!

Погодьтеся, що в наш час таке не часто зустрінеш.

КІНЕЦЬ.