Маю доньку, Ксюшу, їй уже 26 років. Вона у мене справжня красуня, і так пощастило, що хлопець у неї чарівний, Ігорем звуть. Ігор мені відразу сподобався, він навчався разом із моєю Ксюшею в одному університеті, але він її старший. Ігор дуже серйозний, розумний та цілеспрямований.

Зараз він працює у добрій компанії, взяв в іnотеку велику квартиру. Мою Ксюшу він дуже любить і цінує, це одразу видно. Такі шикарні подарунки їй дарує, незмінні сюрпризи робить.

Возить її різними країнами, якщо сам у відрядження їде, то Ксюші і мені обов’язково щось екзотичне та цікаве з собою привозить. Я вже повністю почала сприймати Ігоря як свого улюбленого зятя. І ось він зробив Ксюше пропозицію на березі моря. А моя донька йому відмовила.

У мене очі на лоба вилізли, коли я це почула. Як так, адже донька його дуже любить. І він хлопець гідний, ще таких пошукати треба. Другого такого ідеального Ігоря не буде. Не можна ж упускати такого чоловіка. А Ксюша мені відповідає: -Мамо, я тільки стала вільною.

Раніше була школа, постійні змагання, потім університет, сесії, екзамени… я весь час була зайнята й у якихось справах. А зараз я вільна, я можу проводити свій вільний час, як хочу. Я хочу фліртувати з чоловіками, не перед ким не звітувати, не відчувати великої відповідальності.

А якщо вийду заміж, то всьому буде кінець. Ксюша навіть сказала, що шkода, що вони з Ігорем так рано познайомились. Ось якби він з’явився років через 5-7, то було б якраз. У мене душа не на місці. Що тепер буде у них у стосунkах… Чи піде Ігор назавжди чи чекатиме, доки моя донька нагуляється.

КІНЕЦЬ.