Ви на мене так довго чекали, тому що Бозя мене довго підготовлював для вас. Щоб я була такою красивою і веселою і вам з татом не було нудно!

Ми з чоловіком дуже довго не могли народити дитину.
Ще як тільки одружились, хотіли одразу ж народити дитя, щоб молодими батьками побути та пережити найскладніший момент ще замолоду, поки є на це сили.
Проте нічого не виходило. Ми перевірялись в лікарів, здавали різноманітні аналізи, але всюди було чітко вказано, що ми обоє повністю здорові. Чому ми не можемо зачати дитину – незрозуміло.
Так, з початку нашого шлюбу пройшло чотири роки, а дитини все не було. Тому ми, у відчаї, вирішили всиновити немовля з дитячого будинку. Ми хотіли відчути, що таке виховувати дитину з пелюшок. І от, коли ми вже почали збирати документи, мені стало в один день неймовірно зле.
Чоловік забрав мене з роботи та одразу повіз до лікарні. А там мені сказали, що я вагітна і мені зараз не можна перенапружуватись. Тому, власне, мені і стало так зле від звичайної робочої рутини.
Ми зупинили підготовку документів для всиновлення. Та й нам вже дуже довго не телефонували з дитячого будинку. Тому ми стали очікувати на народження, як вже потім стало нам відомо, нашої донечки Богдани.
Наше сонечко народилась чітко по строках, без всіляких проблем. Здорова крихітка. Така смішна була. Росте красивою, наша Богданка, наче лялька. Коли донечка підросла, навчилася ходити та більш менш чітко говорити ми почали регулярно виходити на піші прогулянки.
І от, під час однієї з таких прогулянок, Богданка нас запитала:
– Мама! Тато! А ви на мене довго-довго чекали?
Ми переглянулись з чоловіком та відповіли:
– Так, довго. – Відповіла я.
– А я знаю чому! Хочеш розкажу?
– Ну розкажи!
– Тому що Бозя на небі мене довго підготовлював для вас. Щоб я була такою красивою і веселою і вам з татом не було нудно!
Ми знову переглянулись з чоловіком та усміхнулись.
– Он воно що! – відповів чоловік. – Ну тоді я тобі скажу, що Бозя гарно постарався. Нам з тобою точно не нудно.
І ми продовжили нашу прогулянку. Але як же ж дивовижно, що Богданка додумалась до такого. Ми, звісно, розповідали доньці, про Бога, але нас здивувало, наскільки кмітливою та багатою на фантазію дівчинкою в чотири рочки.
КІНЕЦЬ.