Мене звуть Віктор Іванович.

Я власними руками зруйнував життя свого сина, невістки та онуків.

Про що дуже шкодую. Тимчасове щастя стало найбільшою помилкою мого життя. Шкода, нічого не можна виправити.

Наталія, дружина мого сина, познайомилася з Богданом ще під час навчання в університеті. Син привів її до нас знайомитися. Правду кажучи, для мене це знайомство було дуже зворушливим.

Наталія одразу справила на мене хороше враження.

Мила, тендітна, а головне ввічлива дівчина. Не те, що моя жінка. А ще вона дуже хороша співрозмовниця. Я увесь вечір не міг звести з неї очей. Сам не міг зрозуміти, що зі мною коїться. Я ніяковів, коли наші погляди зустрілися. Відтоді всі мої думки були про неї.

Наталія з Богданом одружилися. Після навчання син почав працювати.

Він часто їздив у відрядження.

З одного боку я навіть радів цьому. Адже міг бути ближче до жінки, яка мені небайдужа. Але з іншого боку вона була дружиною мого сина. Я гадки не мав, як мені згасити те, що я відчував при одному погляді на неї. Це почуття було дуже дивним. Хотілося володіти нею, бути поруч.

Якось Богдан вкотре поїхав у відрядження. А я мав піти до невістки. Дружина захотіла передати їй консервацію та деякі продукти.

Я зайшов – та був ошелешений. Переді мною стояла Наталія.

На ній було чорне коротке плаття, яке повністю обтягувало її прекрасну фігуру. На столі стояла пляшка вина та фрукти. Мені стало зрозуміло, що вона чекала на мене.

Того вечора невістка призналася мені в тому, ніби я давно їй небайдужий. Для неї я ідеал чоловіка, і вона не має сил щось з цим вдіяти. Я пояснив їй, що мені не хочеться робити боляче сину, та й дружину я не покину.

Ми стали таємно зустрічатися.

Ми обоє втратили голову від почуттів.

А потім Наталія призналася мені, що чекає дитину.

З цією жінкою я відчував себе молодим та повним сил. Давно не відчував нічого подібного. Ми раділи кожній хвилині, проведеній удвох. Після наших зустрічей кожен з нас повертався до свого звичного сімейного життя.

Ми вирішили не говорити нікому, хто рідний батько тієї дитини. Моя жінка та син ні про не здогадувалися.
Але одного разу сталося непередбачуване.

Богдан повернувся додому на два дні швидше та застав нас у ліжку.

Так їхня сім’я розпалася. Богдан перестав зі мною розмовляти. Дружина пробачила мені при умові, що я більше ніколи не побачу Наталії.

Я обрав сім’ю.

Але про невістку не забув: я щомісяця надсилаю їй гроші, адже вона виховує мою дитину.

Все село тільки й говорить про нас. Наталія писала повідомлення, начебто через це її звільнили з роботи, а батьки навіть чути нічого не хочуть ні про неї, ні про онуку.

Наталя переїхала в інше місто, хотіла почати нове життя. Мені її правда шкода, але я дав обіцянку дружині.

Тільки тепер зрозумів, що не варто було піддаватися спокусі, тоді цього всього б не трапилося.

Не знаю, чи син колись мене пробачить. Думаю, доведеться все життя розплачуватися за свій вчинок.

КІНЕЦЬ.