У перший же день сімейного життя ми з дружиною сильно посварилися. Ця сварка в подальшому призвела до розлучення. Ми з Христиною були людьми з різних світів. Я досі дивуюся тому, як ми вибрали один одного. Христина-активна дівчина. Любить галасливі вечірки, танці, караоке і все таке, а я 28-річний шкільний зубрила.

Саме такий мій психологічний портрет. До весілля готувалися разом, але декорації, місце, меню, стиль, ведучого, діджея і навіть РАГС вибрала Христя. Мені було якось без різниці. Весілля пройшло відмінно. Навіть мені, не особливому любителю таких гулянок, все сподобалося.

Ми погуляли від душі. Після весілля ми з дружиною вирушили не додому, а в готель. Ми заздалегідь забронювали номер для молодят. Там все було атмосферно, романтично, затишно, але, виявилося, наша перша ніч пройде в незвичайному форматі.

Всю ніч ми з дружиною вирішували долю грошей, зібраних на весіллі. Коли ми запрошували гостей, ми їм відразу сказали: нам подарунки не потрібні. Принесіть гроші. Ми були згодні і на «безнал». — З’їздимо на море, погріємо кісточки під сонцем. Білий пісок, блакитне небо, смарагдове море … або океан.

Це вже самі вирішимо, — сказала дружина, порахувавши гроші. Сума була немаленькою. — Спустити такі гроші на море? Що нам далі залишиться? Фото на тлі хвиль, знімок пальми і відео з прогулянок уздовж води? Нам би ремонт доробити на кухні…

Так от, ми посварилися, я назвав дружину поверхневою, вона мене-занудою. Я пішов спати на дивані, а дружина залишилася одна на м’якому двометровому ліжку. Наші сварки продовжилися тиждень, і тут дружина заявила:

— Я зрозуміла, що ми занадто різні. На жаль, закони фізики в реальному житті часто не діють: протилежності, любий, не притягуються. З цими словами Христя кидала свої речі у валізку. — Добре, — сказав я, знаючи, що наші відносини так не закінчаться. — Добре? Відмінно! — кричала вона.

Я ж дивився на екран комп’ютера, але нічого не бачив. Просто думав, як довго вона буде так себе поводити. «Говорили хлопці, вона тусовщиця меркантильна, ти не знайдеш з нею спільної мови, а я… дурень, ой, дурень…» – думав я. *** «Правду дівчата говорили: тобі таке щастя не потрібно. Скупий, жадібний, нецікавий, буркотливий. Жах! Попало ж закохатися в такого… » — думала Христина, тягаючи за собою валізу зі зламаною ручкою.

КІНЕЦЬ.