— Це ще з якої радості? — обурилася Оля.

— Не груби матері! Лариса — твоя молодша сестра, ти зобов’язана їй допомагати. Їм ніде жити, розумієш? Ти — старша, могла б уже й допомогти! У неї зовсім скоро дитина з’явиться, весілля через місяць!…

Марія Афанасіївна своїх дочок любила по-різному. Старша, Оля, народилася в «минущому» шлюбі, який проіснував всього кілька місяців.

Юна Маша (Марія Афанасівна) виношувала дитину від однокласника, навчаючись в одинадцятому класі. Щоб приховати ганьбу, батьки змусили недбайливого тата одружитися. Крихітка Оля з батьком прожила недовго, Григорій пішов від дружини, коли їхній доньці виповнилося сім місяців .

Тато про Олю не забував, відвідував регулярно, давав гроші, якщо була можливість. Через 3 роки розлучення Марія ще раз вийшла заміж, але тепер вже по коханню.

Лариса теж, як і її старша сестра, народилася в законному шлюбі.

Молодшу дочку Марія полюбила відразу, як тільки побачила.

Все найкраще тепер діставалося Ларисі, навіть аліменти, які Григорій платив на Ольгу, витрачалися на молодшу Лару.

Старша дівчинка недоотримувала ні солодощів, ні материнської любові.

— Мамо, — якось восьмирічна Оля підійшла до матері, — мені дали роль Снігуроньки! Тільки вчителька сказала, що костюм самим робити потрібно буде.

— Яким чином? — обурилася Марія. — З чого я тобі за 3 дні костюм пошию? Чому заздалегідь моєї думки не запитали?

— Мамо, — боязко продовжила Оля, — вчителька каже, що його можна купити…

Марія відразу розлютилася:

— Найрозумніша, чи що? А ти гроші заробляєш, щоб ними розпоряджатися? Нічого тобі я купувати не збираюся, на ялинку підеш у костюмі циганки.

Старі хустки на тебе нав’яжу, і нормально! Завтра в школу підеш, скажи, що Снігуронькою бути не хочеш. Що слів вчити доведеться багато, і ти не впораєшся.

— Ну мамо, — заплакала Оля, — я хочу бути Снігуронькою! Будь ласка! Купи мені костюм, я обіцяю, що на день народження у тебе нічого просити не буду!

— І так не будеш, — грізно відповіла дочці Марія, — грошей у мене все одно немає.

А Ларисі в дитячий садок костюм на замовлення пошила. Щоб її донечка там найкрасивішою була!

І так було в усьому. Марія Афанасіївна, не відчуваючи ніякого сорому перед старшою дочкою.

Ольгу постійно обділяла, зате Ларису балувала нещадно.

Ситуація трохи виправилася, коли Олі виповнилося 10 років — Григорій, який багато років працював за кордоном, повернувся в рідне місто і став брати активну участь у вихованні дочки.

Гроші колишній дружині він переказувати перестав — дізнався, що витрачаються вони не за призначенням.

— Сам буду все Олі купувати, — оголосив Григорій колишній дружині, — ми з тобою про що домовлялися? Я добровільно, щомісяця, переказую тобі гроші на дочку в надії, що ти купуєш все, що їй необхідно.

Мене кілька років не було, я повернувся і що дізнаюся? Оля найгірше одягнена в класі! У тебе, виявляється, на неї весь час немає коштів! Скажи-но мені, а на що вони йдуть?

— А це не твоя справа! — огризнулася Марія. — Я сама знаю, як свої гроші витрачати! У мене, між іншим, двоє дітей, я і про Ларису думати повинна!

— Ларису нехай утримує її рідний батько, а я чужу дитину годувати не зобов’язаний. Грошей більше від мене не отримаєш, я буду в магазин з дочкою ходити сам.

Марія з рішенням колишнього чоловіка була не згодна.

Вона погрожувала піти до суду, офіційно подати на аліменти, але до судових розглядів справа не дійшла.

Маша від Григорія відстала, просто стала відбирати у старшої дочки кишенькові гроші, які їй регулярно видавав батько, суворо-суворо при цьому наказавши Олі нікому нічого не розповідати.

Наближався випускний. Оля дуже чекала цього дня, вона в таємниці від матері цілий рік відкладала гроші, які тато давав їй на дрібні витрати.

Сукню собі дівчина вже пригледіла — небесно-блакитну, повітряну, з пишним підюбником і верхом-корсетом.

Коли Оля зібралася йти в магазин і полізла під матрац за своєю «скарбничкою», то саморобного конверта там вона не виявила.

— Ось це шукаєш? — почула Оля за спиною голос матері. — Ай, безсовісна! Я на роботі жили рву, підробіток набираю, щоб тебе, безсоромну, годувати. А ти гроші ховаєш?

— Мамо, це мені на сукню, — спробувала пояснити матері Оля, — я довго відкладала, все, до останньої гривні, в конверт складала! Віддай, будь ласка, я за сукнею поїду.

— Ага, зараз, — посміхнулася Марія, — всі гроші, що зберігаються в моєму домі — автоматично мої! Нічого ти не отримаєш! Ти, моя люба, покарана за жадібність, гроші я, на відміну від тебе, витрачу з розумом.

Ларисі потрібно підтягнути кілька предметів, тому я їй репетитора найму. Але ти не плач, проблему з сукнею я вже вирішила. Ось, у сусідки взяла. Її дочка 6 років тому в ній на випускний ходила. Там бік трохи розірвався, зашити — і як новеньке стане!

Оля заплакала, а Марія Афанасіївна, продовжуючи єхидно посміхатися, розвернулася і вийшла з кімнати дочки.

Дівчина стала дзвонити батькові, Григорій приїхав відразу і вирішив всі проблеми дочки.

Відразу ж після випускного, Оля пішла жити до батька.

Його нова дружина прийняла падчерку, відносини у них були хороші, спочатку…

— Мамо, — кричала Лариса, — і в цьому ти пропонуєш мені йти на побачення? Та сукня стара, ще й Ольгина! Я не збираюся носити чужі обноски! Нову мені купи, не хочу перед Стасом ганьбитися.

— Донечко, але зараз немає можливості, — вмовляла Ларису мати, — одягни це. Оля лише раз, по-моєму, в ньому красувалася. Донечко, ти ж мене без ножа ріжеш!

— Мене це не хвилює, — відрізала Лариса, — знайди гроші і купи! Якщо з твоєї вини моє побачення зірветься, я тобі таке влаштую! Ти, мамо, мене прекрасно знаєш!

Марія зі шкіри вилізла, але дочці гроші на нову сукню знайшла — довелося позичати у подруг.

Лариса взагалі крутила матір, як хотіла, всі її капризи виконувалися миттєво.

Мати не соромилася і з старшої дочки тягнути гроші – мінімум один раз на місяць вона дзвонила Ользі і щоразу вигадувала причини, щоб попросити допомоги.

Про Ларису не згадувала ніколи, знала, що на молодшу сестру Ольга грошей ніколи не дасть.

— Олю, унітаз міняти терміново потрібно! Бачок тече, я замучилася калюжі витирати і по мокрих ганчірках ходити! Боюся, як би до сусідів вода не просочилася — тоді проблем не оминеш. Ти ж знаєш, що під нами якісь багачі живуть з дорогущим ремонтом!

— Добре, мамо, — Ольга вкотре пожаліла матір, — я зараз гроші тобі надішлю. А що ж Лариса?

— А що вона? — прикидалася, що не розуміє, Марія Афанасіївна.

— Працювати не збирається? Досі так і сидить на твоїй шиї?

— Вона вчиться, — одразу ж кидалася на захист улюблениці Марія Афанасіївна, — коли їй працювати?

— Я, коли вчилася, підробляла, у тата грошей не просила. Не бачу в цьому нічого страшного. Твоя Лариса теж могла б сама себе забезпечувати.

— Оля, не псуй мені настрій, — починала злитися Марія Афанасіївна, — просто перекажи гроші і все! Від тебе більше нічого не потрібно!

Оля дійсно багато працювала, совість не дозволяла їй просити гроші у батька і мачухи.

Григорій якось завів розмову з дочкою з приводу окремого житла:

— Олюшко, ти не зрозумій мене неправильно. Не подумай, що я хочу від тебе позбутися. Просто… Ти не думала про те, що, мабуть, пора жити окремо? Тобі вже 25, саме час і про особисте життя подумати.

— Та давно вже думаю, тату. Гроші відкладаю вже 4 роки. Якщо чесно, навіть на іпотеку вже звернула увагу — потихеньку вивчаю пропозиції від банків, придивляюся.

— А давай спробуємо? На початковий внесок я тобі дам, у мене гроші є відкладені. Я думав, що встигну тобі на окреме житло повністю зібрати, але, як бачиш, з роботою не вийшло. За станом здоров’я довелося піти.

— Тату, — зраділа Оля, — ти навіть не уявляєш, як ти мені допоможеш! Якщо ти мені даси грошей, то навіть іпотеку брати не доведеться — я собі куплю студію. Грошей якраз вистачить! А потім, коли вийду заміж і народяться діти, ми вже з чоловіком разом придумаємо, як розширитися.

Оля за допомогою батька придбала собі окремий куточок. Лариса, коли про це дізналася, влаштувала матері скандал.

— Цікаво виходить, — кричала дівчина, — я, значить, досі з тобою живу, а Ольга, ця прилипала, в окремій квартирі? Я теж хочу своє житло!

— Донечко, — підлещувалася перед Ларисою Марія Афанасіївна, — я впевнена, що вона у батька квартиру випросила! Вона ж без мила, сама знаєш, куди залізе! Будь у мене гроші, ти що, думаєш, я б тобі квартиру не купила? Та хоч три!

Тільки немає їх, грошей. Твій батько, ти сама прекрасно знаєш, вже багато років як про себе не дає знати, я навіть не знаю, живий він чи ні. Аліменти на тебе не платив, я сама тебе тягнула…

— Цю квартиру продай або обміняй. Та що хочеш зроби, але мені хоча б однокімнатну окрему купи!

— Доню, та ми в аварійному будинку живемо, ніхто при здоровому глузді тут квартиру не купить! А якщо і запропонують щось натомість, то тільки кімнату. Почекай трохи, може, ми дочекаємося реновації і нас розселять?

На третьому курсі інституту Лариса зібралася заміж. Наречений особливо не хотів пов’язувати себе узами шлюбу, просто наречена виявилася при надії — Лариса всіма правдами і неправдами змусила свого Стасика подати заяву до РАГСу.

Матері було висунуто ультиматум: до народження дитини вона повинна допомогти молодим з квартирою.

Марія Афанасіївна не придумала нічого кращого, як зателефонувати старшій дочці:

— Оля, ти ж знаєш, що Ларисонька у нас наречена і майбутня мама?

— Ну, і? — запитала Оля, не здогадуючись, до чого мати хилить.

— Що — ну і?! Твоя допомога потрібна! Лариса жити в моїй квартирі з чоловіком відмовляється, та я її прекрасно розумію — стеля сиплеться, на стінах — тріщини, дах скоро може обвалиться. А там буде маленька дитина. Ти їх у свою квартиру пустила б.

— Це ще з якої радості? — обурилася Оля.

— Не груби матері, — вимовила Марія Афанасіївна, — Лариса — твоя молодша сестра, ти зобов’язана їй допомагати. Їм ніде жити, розумієш? Іти до батьків Стаса Лариса не хоче, тому що зі свекрухою у неї там щось не склалося, я в подробиці не вдавалася.

Знімати окреме житло їм ні на що, обоє студенти. Я теж собі не можу дозволити платити за чужу квартиру, сама знаєш, що заробляю небагато. Залишаєшся тільки ти.

— А я, мамо, на твою думку, де маю жити? — Олі було цікаво дізнатися, що на це відповість мати.

— Не знаю. Повернися до батька або зніми собі кімнату в гуртожитку. Ти працюєш, тому зможеш оплачувати оренду. А ще: Лариса попросила передати, що хоче бачити тебе на своєму весіллі.

Обов’язково даруй гроші, ні посуд, ні постільну білизну не купуй, воно не потрібно. І нормально в конверт поклади, щоб соромно не було.

— Знаєш що, мамо, — трохи помовчавши, відповіла матері Оля, — йди-но ти разом з Ларисою за відомою адресою! Ні грошей, ні квартири, ні конвертів — нічого цього не буде! Та й на весілля до неї я йти не збираюся, воно мені не потрібно.

Припини сюди дзвонити. Все, більше спонсорувати тебе і цю нахабку я не збираюся! Це ж ще як вистачило совісті таке запропонувати?!

Марія Афанасіївна вилаяла дочку і кинула трубку.

Як пройшло весілля, Оля не знала, з матір’ю розмовляти більше вона бажання не мала.

Марія Афанасіївна тепер продовжує утримувати не тільки дочку, але і її чоловіка.

Жінці довелося влаштуватися на другу роботу. Про старшу доньку мати і не згадує – навіщо їй Оля, якщо допомоги від неї все одно немає?